Багато донеччани ходять по покупки на ринки - так дешевше. Фото: yalt.livejournal.com
Донеччани: "Постійно думаємо, що важливіше купити – іграшку дитині або пральний порошок"
Жителі економлять на шкідливі звички, обновках і мобільного зв'язку
"Я тепер скромнішим став на словах..." – більшість жителів Донбасу саме цими словами Сергія Єсеніна описують свою нинішню життя. За рік уподобання донеччан кардинально змінилися, втім, стали іншими і самі жителі шахтарської столиці, проте мета у всіх однакова – вижити.
Виживати доводиться, не тільки маючи в кишені стрімко девальвуючу гривню, а й маючи під боком сотні озброєних і не завжди адекватних людей. Зруйновані будівлі, закриті магазини, банки, пошта, зіпсовані дороги і неможливість виїхати кудись – з усім цим треба якось жити, от донеччани і стараються.
Не до ікри і айфонів
"Я не можу сказати, що почала в чомусь собі відмовляти, тому що і до цього часу ми особливо не розкошували, але й не бідували. Можу сказати, що ми й зараз можемо дозволити собі якісь делікатеси на стіл, сходити в кафе або купити, наприклад, новий мобільний телефон. Але час зараз такий, що просто не до червоної ікри і не до айфонів, тому купуємо звичайний набір продуктів, – розповіла Сегодня.ua донеччанка Ірина Васильченко. – Єдине, що помітила – ми починаємо розтягувати, наприклад, палицю ковбаси, чи не на два дні, як раніше, а на п'ять. Ще я почала придивлятися і шукати, де дешевше, відкрила для себе новий і дивовижний світ оптових ринків".
Інші донеччани виявилися більш практичними і ще з літа робили запаси на важку зиму. "Уже влітку було зрозуміло, що нас чекає. Ми по можливості відкладали гроші, закуповували потроху товари тривалого зберігання, замінили стару сантехніку, щоб вона не розсипалася і не довелося витрачати на неї набагато більше грошей. Зараз основні витрати – це, звичайно, продукти, – ділиться з нами донеччанин Микола Жилич. – Ми практично відмовилися від сиру, йогуртів, сирків різних, газованих напоїв, булочок. Без цього, погодьтеся, можна прожити. Картопля, м'ясо, яйця – ось те що лежить у нас в холодильнику, а в коморі – крупи, цукор, сіль. Заради економії я скоротив кількість сигарет, які палю за день, і хочу замість півтори пачок курити хоча б одну. Тому що тютюн дорожчає з кожним днем приблизно на 50 копійок. Кинути не вийде, а ось заощадити можна достатньо".
Навіть у такій ситуації мешканці Донецька шукають позитив. "Скоро весна, а я вже купив собі велосипед, не новий, звичайно, але за дуже хорошою ціною. І тепер витрати на транспорт і пересування по місту мене не хвилюють", – поділився Юрій Ковальський. А донеччанка Олена Кудикова розповіла, що на тлі повальної економії на купівлі одягу освоїла в'язання на спицях і гачком, тому, розпускаючи старий одяг, вона в'яже собі нову. "Знаю, що багато жінок в Донецьку почали в'язати – а чим ще займатися, коли в будинку вимкнули світло, воду, газ? Обв'язують себе і дітей, все одно користь, і час біжить непомітно", – каже Олена.
ФОТОпроект: Донбас без зайвих слів
Рятівний секонд-хенд
Багато донеччан відмовили собі в обновках на весну і літо. Кажуть, мало того що знайти пристойний якісний одяг в Донецьку дуже важко, так він ще й коштує немислимих грошей. "Моєму весняному пальто майже шість років. Планувала цього року купити нове, але вже не доведеться, буду доношувати старе. Добре, що виглядає воно ще відносно непогано. Молюся, щоб не розвалилися чоботи і черевики, бо купити нові мені не по кишені , – говорить мешканка Донецька Юлія. – Нещодавно проходячи біля вітрини працюючого магазину взуття, я трохи не знепритомніла – легкі жіночі черевики коштують 1200-1500 гривень! Подруга розповіла, що в магазині біля взуттєвої фабрики побачила босоніжки на літо, але їх ціна в 2000 гривень вбила наповал. Те, що продається на ринку, не набагато дешевше, але про якість взагалі мовчу. Тому буду ходити в тому, що є, збирати гроші на нові. Рік тому б хто сказав, що я буду відкладати гроші на звичайні босоніжки – в житті не повірила б!"
Багато донеччан вирішили заощадити на мобільному зв'язку. "Всі ці тарифи з умовними "нулями за дзвінки по мережі" – фікція, а я по роботі постійно говорю по телефону, мені вже не вистачає на місяць звичайної суми, – розповів донеччанин Олександр Бєлік. – Подумав і поставив собі безкоштовну програму інтернет-телефонії – вона є у майже у всіх. Економія більше ста гривень, а це ціна шматка м'яса вагою майже в півтора кілограма, між іншим".
Навіть якщо є гроші, купити щось для себе донеччанам складно – переважна більшість магазинів зачинена. Восени відкрилася мережа секон-хендів, деякі донеччани купують одяг та взуття саме там, вважаючи "секонди" буквально рятівниками.
"Нас викинули в 90-і роки"
Що вже говорити про магазини меблів, килимів, посуду, побутової техніки, галантереї... Звичайно, при бажанні в Донецьку можна купити все, але скільки ж сил і часу доведеться витратити на те, що раніше займало лічені хвилини. Та й ціни вже не ті. "Нас викинули кудись у дев'яності роки, коли багато сімей довго думали, що важливіше купити – нове взуття або пилосос, – поділилася з Сегодня.ua донеччанка Аріна Астаф'єва. – Не знаю, кого так сильно змучила ностальгія за цим часом, але ми ж знаємо, що в інших країнах перед таким маревним вибором ніхто не стоїть. Я теж змушена зважувати, що купити – іграшку дитині або пральний порошок, і відчуваю себе при цьому просто жебрачкою якоюсь".
До слова, неймовірна кількість жебраків – це нові реалії Донецька. Ще минулого року всіх місцевих "побиральників" донеччани знали мало не по іменах – їх було відносно мало. Зараз же вулиці заполонили старі, які прохають копієчку. "Я взагалі бабусям і дідусям гроші завжди подаю, шкода їх дуже. Ми хоч молоді, якось викручуємося, а їм – виходу немає", – розповідає донеччанин Олексій.