За два з половиною роки війни і блокади донеччани набили руку в обміні речей на продукти – життя змусило. Зараз обмін набув рис не тільки військового часу, скільки соціальної катастрофи. Якщо раніше на продукти вимінювали надлишки речей і стали марними модні аксесуари, то сьогодні все частіше донеччани пропонують на продуктовий обмін якщо не останні, то цілком ще придатні речі. Ще один нюанс – почався так званий зворотний обмін: пропонують продукти в обмін на одяг і взуття.
"Ціни – несусвітні, тому і міняємося"
Як зізнаються донеччани, непомірні ціни на одяг і взуття змушують їх шукати варіанти обміну. "На ринку дитячі чобітки коштують від 2000 рублів (800 грн за курсом НБУ). Моїй дитині 10 років – зрозуміло, що купую я взуття на один сезон, тому що наступної зими розмір ноги буде інший. При зарплаті в 7000 рублів (2800 грн) ціна на чобітки – несусвітня. Тому я йду в групу обміну і дивлюся – може, хтось виставить взуття потрібного розміру або сама запропоную. У мене є трохи ювелірних прикрас, які я готова обміняти на нормальне взуття для сина. Думаю, знайду варіант" , – поділилася з Сегодня.ua донеччанка Юлія Криворучко.
Ціни в Донецьку дійсно зашкалюють, особливо це стосується товарів для дітей. Зимова куртка може досягати ціни і в 5000 рублів (2000 грн), джинси – 1500-2000 рублів (600-800 грн), светрики – від 1000 рублів (400 грн) і вище. "У комісіонках я боюся купувати. Ось такий у мене "пунктик" – мені чомусь здається, що це вкрадені речі. У багатьох моїх знайомих, до речі, така ж фобія. А коли обмінюєшся – і людину бачиш, і історію речі дізнаєшся. Багато подружилися так сім'ями", – говорить мешканка Макіївки Людмила Сечіна.
Продукти, які просять донеччани в обмін на речі, які не грішать різноманітністю: зазвичай це дитячі пюре, каші та суміші, солодощі. Останнім часом додалися чай і кава, а домашня консервація завжди йшла буквально "на ура". Однозначно "золотий" лот – тушонка і будь-які м'ясні консерви. А ось побутова хімія здала позиції – ще в минулому році через дефіцит вона була затребувана, і за упаковку порошку могли віддати пару гарного взуття або куртку. Зараз же якщо і пропонують, то не просто господарське мило, а, наприклад, імпортний рідкісний засіб для прання кольорових речей. "Хімії" повно на вітринах магазинів і кіосків, звичайні засоби не так вже й дорого коштують.
Машину – на квартиру, золото – на меблі
Разом з тим, зустрічаються і досить дорогі за своєю вартістю пропозиції обміну. Наприклад, автовласник з Донецька змінює свій автомобіль на квартиру. "Авто в хорошому стані, надійне, доглянуте, зручне і містке, в обслуговуванні не дороге, економічне, на новій гумі", – йдеться в оголошенні. Також автор повідомлення вказує, авто має досить хорошу комплектацію і готове пройти будь-які перевірки на автосервісі.
Жителі окупованих територій обмінюють і коштовності на цілком звичайні товари. В одному з оголошень місцевої жительки, йдеться, що вона згодна обміняти золото на телефон або меблі.
"Обмін золото, срібло на телефон, планшет, меблі. Кільця по грамах різні. Є ще багато срібла, проба золота 585. Обмін цікавить на повністю робочий андройд-телефон або планшет. Розгляну всі варіанти", – йдеться в повідомленні.
За словами мешканки Горлівки Олени Синенко, золоті прикраси на сьогоднішній день можуть носити тільки дуже сміливі люди. "Зараз у нас панує безкарність. Зірвуть з тебе золоті сережки або ланцюжок на вулиці – ніхто не буде шукати ні золото, ні злочинця. Якщо жінка нічого не боїться, вона і сережки, і кільця надягає і носить, і ланцюжки-браслетики. А мені, наприклад, страшно. Так що у багатьох золото просто лежить удома, як резервна "валюта" або предмет обміну", – поділилася горлівчанка.
"Мова йде про виживання"
Неясно, чим керуються люди, які виставляють на обмін, наприклад, парафінові свічки-цифри для торта (замість просять тушонку або консерви) або матерчатий козирок від сонця змінюють на шоколадку, а то і фату (яку зазвичай зберігають роками і нікому не віддають, згідно з численними прикметами і повір'ями) обмінюють на срібло.
"Швидше за все, народ просто намагається позбутися від мотлоху і виручити за нього хоч щось більш-менш корисне. Викидати-то шкода! Не піднімається рука викидати відеокасети, наприклад, або старі платівки або ношені чоботи, які вже на ладан дихають. А раптом комусь знадобляться? Ось і намагаються прилаштувати непотрібне, – каже донеччанка Алла Ніколенко, учасниця однієї з донецьких груп з обміну в соціальних мережах. – Хоча є пропозиції, де мова йде явно про виживання, наприклад, коли молода мама віддає свої останні туфлі за фрукти для дитини. Тому що купити зараз дитю нормальне яблуко неможливо: мало того що ціни пекельні, так ще і якість просто жахлива. Я не кажу вже про інші продукти для дітей – суміші, кашки. Їх або немає в аптеках, або ціна зашкалює. Ось мами і намагаються якось викрутитися з цієї ситуації".