Люди в шоці від цін. Фото: dialog.ua
Сенс продуктової блокади окупованих бойовиками територій ще належить пояснити її ініціаторам. Особливого ефекту вона не дала, крім появи найширшого контрабандного коридору з підконтрольних територій і не менш солідного коридору для вантажів з Росії. Якщо з кількістю продуктів все більш-менш нормально, то якість і ціни на них вельми неоптимістичні. І приводів для оптимізму не передбачається.
Борщ ціною в півтисячі
Днями в Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України заявили, що на підконтрольних бойовикам територіях проблеми продовольством для мирних жителів. У своїх даних міністерство посилається на дослідження Всесвітньої продовольчої програми ООН.
"Найбільша потреба відчувається в м'ясних продуктах. Зокрема, відсутня яловичина, свинина і м'ясо птиці. Крім того, через заміновані ділянки окремих територій Донецької і Луганської областей жителі приватного сектора не можуть вирощувати овочі (картоплю, капусту, моркву, буряк і цибулю), що впливає на якість харчування місцевого населення", – заявили в міністерстві.
У Донецьку заперечать – м'ясні продукти є. Звичайно, далеко не в тій кількості, що раніше, і по досить "кусаються" цінами.
"Купити свинячу лопатку – 160 рублів за кіло (66 грн за курсом НБУ), м'якоть – 230 рублів (95 грн), овочі та зелень – ось і виходить каструля борщу ціною в півтисячі рублів, – поскаржилася донеччанка Світлана Якушкіна. – При цьому у людей зарплати в 5-6 тисяч рублів (2000-2500 грн), для них борщ став делікатесом. Тушка курки – 160-180 рублів за кіло (66-75 грн), теж дорогувато". Обходять стороною ковбаси і ковбасні вироби – платити до 300 рублів за кіло (124 грн) здатні не багато. А дешеві сосиски брати – собі дорожче.
На ринках кажуть, що овочі та фрукти привізні, місцевого мало – дійсно, чи то не можуть виростити, то чи не хочуть. "Возимо контрабандою", – усміхаючись, каже продавець картоплі по 20 рублів/кг (8 грн). Ціни на огірки танцюють від 15 до 45 рублів (6-18 грн), господині кажуть, що консервують з кожним роком все менше і менше.
Фото: Соцмережі
Як в 90-х роках
Якщо в "столицях республік" продовольчі поставки більш-менш налагоджено, то ось в невеликих містах люди живуть, немов у блокадному Ленінграді – в магазинах періодично виникає дефіцит на ту чи іншу групу товарів.
"Хто б міг подумати, що у нас буде дефіцит продовольства як в дев'яностих минулого століття, – нарікає житель Сніжного Семен Казанов. – Тобто продукти є, але, наприклад, за тією ж ковбасою іноді доводиться просто полювати. Ось сусідка недавно до мене заходить, каже: "Іди там завезли сардельки хороші, і коштують всього 330 рублів (136 грн)". Хоча навіть за московськими мірками це далеко не дешеві сардельки. Я поки півгодини затримався, приходжу, а продавщиця плечима знизує – розібрали вже все".
Варто відзначити, що в невеликих населених пунктах знаходяться на віддаленні від основних трас, ситуація з продовольством ще сумніша. Люди живуть в постійному напруженні і відсутності комунальних благ, а товари першої необхідності стали рідкістю.
"У Гольмівському районі (північна околиця Горлівки. – Ред.) з продуктами все сумно. Ні, звичайно, можна купити пару кіло картоплі або цибулі, але краще їхати в центр міста, по-перше, там і курка рублів на 30 дешевше – в районі 160 рублів (66 грн) можна знайти хорошу тушку, і масло рослинне дешевше – я беру по 85 рублів (35 грн), а у нас на районі воно коштує 110 (45 грн), хоча якість все одно не дуже – пригорає і коптить. Так що за покупками взапас доводиться їхати далеко від дому", – розповів місцевий житель Юрій.
Лікеро-горілчаний достаток
Незважаючи на проблеми з продуктами в невеликих містечках, ватажки "ДНР" і "ЛНР" невпинно твердять про рівень життя в "республіках", що незмінно підвищується. Жителі обурені – невже "вожді" не бачать, як люди похилого віку купують по 150 грам дешевого печива і найменші упаковки молока? А то, що на вітринах красуються товари з Росії, які самі росіяни навряд чи б їли, теж непомітно.
Фото: Соцмережі
"Для нас похід за продуктами – як прогулянка по мінному полю, – розповідає донеччанка Олександра Іванова. – Ніколи не знаєш, що купиш. Про "хороше" ми вже і не мріємо, залишилася тільки "так собі" або "мені страшно це їсти". Якщо говорити в цілому, продукти на ринку і в магазинах є, але все одне і теж – ніякого різноманіття, все завозиться з Росії і все дуже паршивого якості. Але вибирати не доводиться – беремо що є, не вмирати ж з голоду?".
Зате максимальну різноманітність товарів можна побачити в лікеро-горілчаних відділах. Природно, основний контингент товарів прибув з Росії. Але місцеві жителі з недовірою ставляться до деяких "брендів".
"Горілки повно паленої, – розповідає донеччанин Кирило. – Раз у раз можна почути, що хтось десь отруївся. І це не дивно, в супермаркет заходиш – а там елітний віскі, коньяк, ром за ціною трохи дорожче горілки. Хоча сама по собі горілка та ще бодяга, минулого місяця купили пляшку за 400 рублів (165 грн), а вона гасом якимось віддає. Пити її, звичайно ж, не стали".