З наскрізними тріщинами і чорним грибком доводиться миритися інвалідам по зору, які протягом багатьох років живуть в гуртожитку Навчально-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих. Люди довгий час терпіли жахливі побутові умови. Однак страх залишитися без даху над головою змусив інвалідів голосно заявити про свої проблеми і навіть вийти на мітинг під стіни мерії.
"Сегодня" з'ясувала, як живуть понад півсотні людей з вадами зору та незрячих людей, і чи є у них шанс поліпшити умови життя.
ГУРТОЖИТОК. Сіру двоповерхову будівлю на вул. Коцюбинського, 4, побудували ще 1958-го. Тоді і будівництво і землю, на якій звели будинок, міська влада передала в безстрокове користування центральному правлінню товариства сліпих. Довгий час воно служило тимчасовим житлом для інвалідів по зору, які працювали і продовжують працювати на заводі з виробництва розеток при товаристві сліпих. Але з початку 2000-х видача квартир інвалідам призупинилася, і частина з них залишилися жити в гуртожитку на довгі десятиліття.
Зараз в гуртожитку живуть 49 дорослих і 10 дітей, частина з них – співробітники заводу або товариства сліпих, які оплачують лише комунальні послуги, інші – орендарі, яким доводиться оплачувати і оренду, і комунальні послуги. Мешканці гуртожитку проживають в 32 кімнатах, в їх розпорядженні – чотири туалети, чотири кухні, два коридори і душ.
Якщо подивитися на будівлю здалеку, здається, що воно збереглося непогано, але варто підійти ближче, як стають видно тріщини на фасаді.
"П'ять тижнів тому ми виявили цю наскрізну тріщину в стіні. З кожним днем вона стає все більше. Через це у людей почалася паніка", – показує поглиблення в стіні 20-річний Богдан Бурдулюк.
Хлопець виріс серед величезних тріщин, тому пам'ятає, де знаходиться кожна з них. "А ось наш знаменитий "балкон смерті", куди ми виходимо білизну вішати. Він розпадається буквально на очах", – продовжує хлопець.
Знає юнак і про шкоду чорного грибка. Входячи до гуртожитка, з порога відчуваєш вогкість і важкий запах, який посилюється в туалетах і закритій душовій кімнаті.
"Тут ми раніше милися. Тепер цей душ закрили, тому стічні води, які йдуть з нього, руйнують фундамент будівлі. Тепер нам організували тимчасовий душ. Купаємося за графіком", – говорить юний мешканець.
Залишають бажати кращого умови в коридорах і на кухнях – штукатурка обвалюється буквально на очах, а стіни "оздоблені" цвіллю і плямами вогкості. У кімнатах обстановка не краще. "Дуже мокрий кут, стіна вся холодна, шпалери відклеїлися. Ремонт зробити неможливо, а диван постійно стоїть посеред кімнати", – показує своє житло 48-річна Людмила Лещенко, яка живе з 22-річною донькою Софією на 20 "квадратах".
За словами мешканців, ще 2009-го в гуртожитку замінили вікна, відтоді в будівлі нічого більше не змінювали і не чинили, а капітального ремонту тут не було з моменту спорудження. Мешканці нарікають: намагаються підтримувати умови своїми силами, але на все грошей не вистачає.
"На дрібні потреби, переважно, самі скидаємося. Наприклад, треба раковину поставити, лампочки, бойлер купити", – ділиться 48-річна Валентина Бурдулюк, мешканка кімнати №2.
Але самостійно боротися з наскрізними тріщинами і врятувати будівлю від обвалення не зможуть, запевняють слабозорі. Крім того, турбує їх і інше: серед мешканців ходить інформація про те, що до осені їх і зовсім хочуть залишити без даху над головою, а аварійність будівлі може прискорити цей процес.
РІШЕННЯ. За словами представників Українського товариства сліпих в області, залишати без житла інвалідів по зору ніхто не збирається, а подібні чутки пояснюють лише тим, що взимку проводився замір землі навколо гуртожитку, щоб внести її до електронного кадастру. А ось жахливі умови в гуртожитку пояснюють відсутністю фінансування. "Наразі ми розглядаємо кілька варіантів. Є можливість отримати фінансову допомогу від обладміністрації для усунення всіх неполадок в гуртожитку, є пропозиції від міськради і від інвесторів. Ми зустрінемося з мешканцями для прийняття спільного рішення", – розповідає генеральний директор Харківської філії УТОС Ігор Перетятько.
А ось юрист Даніель Солодчик, який захищає права інвалідів, впевнений, що один з прийнятних варіантів вирішення проблеми – передати гуртожиток у комунальну власність міста, щоб на місці було легше вирішувати всі питання. "Ідеальний варіант для людей і міста Харкова – знести цю будівлю, на ділянці землі побудувати багатоквартирний будинок, а людей розселити. Вони не вимагають житла в центрі міста, але при цьому їм повинні гарантувати можливість приватизації житла та гідні умови життя", – вважає юрист.
Раніше ми писали, що в центрі Харкова розвалюється гуртожиток для людей з проблемами зору.
Нагадаємо, в Харкові четвертокурсник НТУ "ХПІ" Дмитро Браславський вже рік судиться з alma mater. Хлопець вирішив довести, що переплачував за літні місяці проживання в гуртожитку.
Також ми повідомляли, що в Києві побудували гуртожиток для дітей-сиріт.