Обстрілу піддаються житлові райони. Фото: соцмережі
У січні і лютому населені пункти Луганської області постійно піддавалися значним обстрілам, багатьом жителям доводилося залишати рідні домівки, інші ж не виїжджали до останнього і намагалися вижити в умовах бойових дій. Свою історію Сегодня.UA розповіла мешканка Стаханова Катерина Канунникова.
В ранок 21 січня Катерина привела 6-річну дочку Віку в садок без всяких побоювань, адже саме місто до цього не піддавалося обстрілу, стріляли в околицях.
"Прийшли в садок, дитину завела, а сама вже вийшла, і тут пролунав вибух. Я побігла забирати її. Ще рано було, дітей особливо не було, поруч була ще одна дівчинка, але тато її швидко схопив і вони встигли втекти. А ми трохи посиділи, почали думати, що робити, потім побігли і потрапили під другу чергу снарядів. Вибуховою хвилею зламало дерево, яке привалило Віку, мене закидало гілками і землею. Обличчя в мене розбите було, ніс зламаний – такої сили був удар. А у Віки перелом стегна. Це був перший снаряд, який прилетів до нашого міста, в житловий квартал. Там поруч із садочком воронка величезна залишилася. У самому садку повибивало шибки", – розповідає Катерина.
У цей же день Стаханов піддався ще кільком обстрілам.
"Пізніше в цей день під обстріл потрапив садок в іншому районі міста, але там будівля сильно постраждала – досі не працює. Там і меблі горіла і матраци. Всього в цей день по місту було 5-6 обстрілів. Стріляли по всіх районах міста", – каже жінка.
Рана дівчинки виявилася серйозною і вимагає довгого лікування.
"Віке зробили операцію, тепер йде реабілітація, все вже добре. Ще поки не ходимо, але йдемо на поправку. Кілька тижнів точно ходити в шині. На щастя, з медикаменти все нормально – гуманітарку в лікарню привозять. І Фонд Ахметова надавав нам допомогу. Фонд за заявкою прислав конкретні медикаменти, які прописав лікар", – розповідає мама дитини.
За словами Катерини, дівчинка не дуже любить згадувати те, що трапилося.
"Донька не задає питань, вона ж чує, про що поруч кажуть, вона знає, що це військові дії в місті. Але вона не любить згадувати обстріл, не любить, коли про це говорять поруч з нею", – говорить Катерина.
Зараз маленька Віка найбільше хотіла б побачиться з іншими дітьми, але поки вона тільки приймає гостей.
"Вона дуже хоче повернутися в садок. За дітками нудьгує. Дуже хоче ходити в школу на підготовчі курси. Навряд чи вона туди вже потрапить, бо поки видужає вже і в 1-й клас йти. Сумує за друзями в садку. Їй хочеться бігати , як і всім дітям, а то вона вже місяць лежить. Мої співробітниці приводили дітей, які майже одного віку і Віка була дуже рада бачити однолітків. А так, в основному дивиться мультики, малює, оздоблює, читаємо книжки разом", – розповідає жінка .
Мама Віки каже, що дитина напрочуд швидко оговтався після того, що сталося.
"Я спочатку боялася, що обстріл погано позначиться на її психіці. Але війну вона не малює, а ось сонечко, будиночки, мультяшки – абсолютно мирні, веселі малюнки. Вона вся в маму – оптимістка", – каже жінка.
Зараз у Стаханові спокійно, Катерина розповідає, що багато жителів повертаються в місто.
"Ніби як перемир'я дотримується, принаймні, ми не чуємо цих обстрілів. У нас тихо. Ще влітку багато хто почав виїжджати і після останніх обстрілів люди теж виїжджали, але зараз багато хто повернувся. Нещодавно їхала, був повний автобус, а під час військових дій можна було тільки пару чоловік в транспорті побачити. Багато моїх співробітників вийшли на роботу – місто оживає. Ну всюди напевно так, скрізь люди повертаються, де довго висидиш? Вдома ж краще, ніж десь", – розповідає вона.
Але в довгий режим тиші Катерина не вірить.
"Ну звичайно хотілося б, що б був мир, але навряд чи буде. Може ще місяць-два протримається перемир'я і потім назад все повернеться. Це ж уже не перше перемир'я, ми вже знаємо, що це таке", – каже жінка.
Але і їхати з міста Катерина не збирається, при цьому, зовсім не сумує.
"Куди їхати? Це моє місто, мій дім, я тут живу. Максимум – на час пересидіти десь. Чого плакати? Чи живі, руки-ноги на місці, все інше – заживе! Будемо жити далі!", – запевняє мешканка Стаханова.