Двічі на місяць ентузіасти спускаються в підземелля в історичному центрі Харкова, щоб очистити старовинні тунелі від завалів часу. Разом із спелестологами працювати вирушила кореспондент "Сегодня" і дізналася, які таємниці приховують катакомби, побудовані понад 200 років тому.
У підвалі коледжу будівництва та дизайну, який веде в підземелля, ми залишаємо верхній одяг, адже на глибині більше трьох метрів цілий рік тримається температура 18-20 градусів тепла. У колишній топковій імена всіх учасників записують у спеціальний зошит, і президент Фонду сприяння історико-культурним дослідженням "Діти підземелля" Андрій Ковальов проводить інструктаж. Озброюємося лопатами, саперками, ліхтариками, одягаємо маски, рукавички і спускаємося в підземне місто. За словами Андрія Ковальова, за сім років волонтери звільнили від сміття і ґрунту близько 80 метрів тунелів. Але роботи ще чимало: дослідники припускають, що довжина підземної системи — 150-200 метрів.
Наша група розосереджується і відразу ж приймається за розчищення тунелів, засипаних землею майже до стелі. Ґрунт відбиваємо саперками і зсипаємо в мішки, але робимо це дуже акуратно, уважно просіваючи і вибираючи предмети, які можуть розповісти про історію старовинного підземелля.
"Ми відносимо його до діяльності гостинного двору, який був побудований У 1785-1786 роках займав прямокутник між вулицями Квітки-Основ'яненка, Університетською, провулками Університетським і Спартаківським. У будівлях розташовувалися кафе, магазини, готель. Спочатку підземна частина гостинного двору була навіть більша від надземної. Галереї з'єднували як мінімум п'ять купецьких будинків і підвал Успенського собору. Тут були склади, печі і винні льохи. У другій половині XIX століття в цих галереях також зберігали вина", — розповідає член правління фонду "Діти підземелля", історик Ігор Денисенко.
Після революції підземелля розграбували. У жовтні 1941-го, коли Харків почали бомбити німецькі війська, воно стало притулком для жителів найближчих будинків, а пізніше катакомби використовували військові.
Історія підземного міста оживає, коли розглядаєш знахідки, складені в одній з підземних галерей. Тут — плитка XIX століття, пічна засувка, арифмометр, пляшки, фрагменти посуду 1920-1930 років, залишки гвинтівок, рація. Нам вдалося розкопати флакони парфумів, уламки посуду, фрагмент годинників, кістки і навіть людський череп. "Останки людей разом із землею сюди принесли ґрунтові води. Ці кістки можуть бути з кладовища, яке в попередні часи знаходилося поряд з Успенським собором, а також належати загиблим під час війни солдатам", — пояснює Ігор Денисенко.
Досвідчені наставники на моїй ділянці розкопок радять бути дуже уважною, оскільки два місяці тому в цьому місці вони натрапили на нерозірвану гранату. Тоді люди швидко покинули підземелля і викликали вибухотехніків, які винесли небезпечний боєприпас та знешкодили його.
За роботою знайомлюся з волонтерами, серед них — студенти, програміст, поет, фельдшер швидкої допомоги і навіть дослідник НЛО. Машиніст дитячої залізниці Євген Бондаренко спустився в катакомби вдруге, і поки його найцінніша знахідка — фрагмент башти танка. Не приховує захоплення 9-річний Іван Гальченко, який опинився в підземеллі вперше. Хлопчик дізнався про його розчищення із соцмереж і вмовив маму приєднатися.
Після сортування знахідок починається найважчий етап, до якого жінок і дітей не залучають. Чоловіки витягують наверх мішки з землею і наповнюють ними вантажівку. До речі, за чотири години роботи наша група підняла на поверхню близько 8 тонн ґрунту!
У майбутньому найбільше підземелля, яке вдалося виявити спелестологам у Харкові, хочуть перетворити на музей. Але для облаштування інфраструктури сил волонтерів вже не вистачить, і вони сподіваються, що пам'ятку допоможе привести в порядок міська влада.