Скриншот
Степногірськ – місто-привид у Запорізькій області, був заснований 30 років тому, і в ньому оселилися гірники, які добували марганцеву руду на місцевій шахті. Однак на початку 90-х шахту раптово закрили, і з тих пір колишнім шахтарям обіцяють допомогти з роботою – створити нові підприємства.
Втім, люди вже давно навчилися виживати самостійно, а журналісти "Сегодня" вирішили дізнатися, на що сподіваються і про що мріють степногірці.
Кажуть, за запасами марганцевої руди місцева шахта займає друге місце в Європі, саме звідси починався Степногірськ і саме через неї перетворився на місто-привид.
З 10 тисяч жителів, які тут жили на початку 90-х, тепер залишилося трохи більше трьох тисяч. Це колишні гірники та їхні сім'ї. Так, Володимир Романюк приїхав у відрядження 30 років тому. Думав – тимчасово, а оселився назавжди.
"У нас тут і заробітки були хороші, і все постачання було по першій сітці, у нас постачання було відмінне. Ми здивувалися, все було – і кавуни, все, і копійки коштувало", – згадав чоловік.
На початку 80-х у місті побудували шахту і гірничозбагачувальний комбінат, звели багатоповерхівки. Але незабаром в інших районах знайшли поклади марганцю, де добуток був дешевше і на початку 90-х шахту буквально розібрали по цеглинці.
"Її затопили, і тепер, щоб відкрити, треба нові свердловини, а для цього – нові гроші", – пояснила мешканка Степногірська Наталія Древай.
Три тисячі гірників тоді були змушені шукати роботу. Серед них опинилася і Любов Мотовілова – фахівець водного господарства. Їй вдалося влаштуватися на місцеве комунальне підприємство, а для підробітку вона торгує на місцевому базарі.
"Консервація – 25, вино – 40, огірки – 40, сушка, дивлячись скільки, он пакетик – 10 гривень. Ось бачите, все на місці, мало людей і грошей немає у людей", – розповіла жінка.
У 90-х в цих будинках було чимало покинутих квартир, але тепер люди повертаються в Степногірськ, однак при цьому працюють в інших містах – нових підприємств тут не відкривають.
"На жаль, так ось вийшло, що нас, ну, грубо кажучи, кинули. Жодне підприємство у нас не відкрилося, на превеликий жаль, а нам треба в першу чергу підприємство, що наповнюватиме бюджет ", – зізналася Ірина Кондратюк, голова Степногірської сільського ради.
Інвесторів тут шукають самостійно, і кілька проектів вже є, однак говорити про відродження селища поки рано.
Нагадаємо, раніше ми писали про емоції жителів Луганська, які називають своє місто примарою і зізнаються, що жити там стає все важче.
Ще одним "привидом" нещодавно ставав Армянськ в анексованому Криму – після хімічної катастрофи окупанти вивезли всіх дітей, а місцеві жителі скаржилися на труднощі з диханням.