Читаючи українські ЗМІ та прокручуючи стрічки соцмереж, складається враження, що нинішня влада – найгірше, що трапилося в Україні за всю її історію. "Слуги народу" – це нібито група дилетантів, які планомірно знищують країну, а у вільний час гризуть горло одне одному.
Але реальність відрізняється від інформаційного поля. У своєму відео за кермом Tesla Володимир Зеленський наголошував, що Україна – це не тільки Facebook. І соціологія підтверджує слова президента: рівень довіри до державних інституцій на небаченому досі рівні.
Президенту цілком або частково довіряють 66% українців, Верховній Раді – 44%. А ще півроку тому парламент користувався довірою лише 4% українців! Цікаво, що довіра людей до центральних ЗМІ нижча, ніж до парламенту – 42%. Не остання причина цього – масова публікація фейків і замовних матеріалів. Особливо варто звернути увагу на невелике, але все ж зростання довіри до інститутів, які ніколи особливої любові українців не мали – поліції, судів, прокуратури, НАБУ.
Але, головне, українці з оптимізмом дивляться у майбутнє. 45% опитаних вірять, що в наступні 12 місяців економічне становище в Україні покращиться, і тільки 15% мають негативні очікування. Це справжній прорив, адже за всі вісім років проведення соціологічних досліджень групою "Рейтинг" песимістів завжди було в 5-7 разів більше, ніж оптимістів.
Секс проти корупції
Чому ж на сторінках видань і соцмереж картина виглядає протилежною? Експерти пояснюють це планомірною інформаційною атакою, яку ведуть проти Зе!команди її опоненти.
"Ця атака триває вже досить довго. Але зараз вона перетворилася на гру "Цар гори". Коли ти опиняєшся на горі, проти тебе об'єднуються всі. Якщо ми проаналізуємо зараз критику Зеленського, то побачимо, що ставлення до нього об'єднало політиків, які стоять на діаметрально протилежних позиціях", – каже політолог Валентин Гладких.
При цьому "Слугу народу" звинувачують не в багатотисячній корупції або порушенні прав і свобод громадян. Теми для "гучних" скандалів – сексизм, листування з пранкерами, некоректні висловлювання.
"Це показовий момент. Якщо ви – критики Зеленського, то будете шукати найболючіші питання. Але теми, які сьогодні піднімають його опоненти, не варті виїденого яйця", – наголошує Гладких.
На початку осені замовники інформаційної атаки зробили все, щоб представити депутатів від "Слуги народу" кнопкодавами. При цьому в Зе!команді було зафіксовано лише два випадки неперсонального голосування. У 2018 році 140 депутатів кнопкодавили 1270 разів – і це чомусь не стало темою скандалу.
У дні "турборежиму" монобільшість встигла не тільки побороти кнопкодавство. Скасування депутатської недоторканності, покарання за прогули нардепами пленарних засідань, рестарт НАЗК, запуск Вищого антикорупційного суду, повернення відповідальності за незаконне збагачення, революція в держзакупівлях, перший крок до створення ринку землі – це далеко не повний перелік досягнень "Слуги народу".
"Наївно було б думати, що Зеленський швидко вирішить всі питання, що накопичилися в країні за 28 років. Але за ці півроку багато питань він дійсно вирішив або добре в них просунувся. Візьмемо Донбас. Нехай не так швидко, як очікувалося, але прогрес очевидний. Сам факт того, що буде зустріч у "нормандському форматі" 9 грудня, якої не було з 2016 року, це вже позитив", – наводить приклад політолог Олексій Якубін.
Те ж саме стосується розведення військ, обміну утримуваних осіб, повернення захоплених в Керчі кораблів. Скоріше, така політика Зеленського стала важливим фактором його високого рейтингу, адже 71% громадян вважає, що Україні найдужче бракує миру.
Садити будемо
Передвиборче гасло "Прийде весна – садити будемо" не сприймали всерйоз навіть деякі прихильники Володимира Зеленського. Проте перші результати вже є – нехай не у бажаному масштабі і не з бажаною швидкістю. Сергій Пашинський – у слідчому ізоляторі, Олег Гладковський та Ярослав Дубневич – на підписці про невиїзд із великими сумами застав. Розслідується й справа п'ятого президента Порошенка.
Больова точка, по якій б'ють опоненти влади, – стосунки із Ігорем Коломойським. Але факт залишається фактом: справа ПриватБанку далека від рішення на користь бізнесмена.
"Зеленський не став грати за усталеними правилами, коли принципи і позиції продаються та купуються. У ньому побачили загрозу", – зазначає політолог Андрій Золотарьов.
Не дивно, що Зеленський швидко нажив ворогів на найвищому рівні.
"Організація скандалів потребує технічних можливостей і фінансових ресурсів. Найбільш ймовірна версія – це робить так званий табір старих політиків, у яких є можливості та свої люди у спецслужбах. Вони зацікавлені в тому, щоб створити максимально скандальне поле навколо президента, посварити людей з його найближчого оточення", – розмірковує політолог Володимир Фесенко.
Закляті друзі
Але не тільки втрата грошей хвилює опонентів Зе!команди. Є тут і психологічні причини.
"Зеленський був поза політичним світом – і одразу став політиком номер один. Це багато в чому унікальна ситуація. А ті, хто був на політичному олімпі десятиліттями, не стали. І є банальне роздратування: як же так!?", – вважає Олексій Якубін.
Цікаво, що священна війна проти "зелених" не тільки об'єднала непримиренних ворогів, але й змусила їх різко змінити свої політичні погляди.
"Не варто забувати, що раніше обговорювалися різні й досить ліберальні закони про ринок землі. Вони ініціювалися, серед іншого, й представниками старої еліти. А зараз раптом вони виступають противниками ринку землі в принципі. Навряд чи ця позиція є щирою, враховуючи, що раніше вона була діаметрально протилежною", – наводить ще один приклад Петро Олещук.
Найближчим часом інтенсивність інформаційних атак тільки посилюватиметься: їхнім ініціаторам є, що втрачати.
"Те, що Зеленський наступив дуже багатьом на хвіст, очевидно. Ми бачимо це по фігурантах кримінальних справ. Звичайно, це викликає негативну реакцію. У тих, хто програв, крім політичних мотивів, є ще й мотиви боротьби за власну безпеку", – пояснює Володимир Фесенко.
Втім, незважаючи на спроби збити нову владу на злеті, Зе!команда зберігає міцні позиції. І тому є причини, які важко не помітити.
"У "Слузі народу" немає традиційної кругової поруки. В них не працює принцип: друзям – все, а ворогам – закон. На відміну від попередників, вони реагують і не збираються приховувати, якщо є проблеми зі своїми. Зеленський же не брав на себе зобов'язання привести до парламенту ангелів у плоті – всі вони люди зі своїми слабкостями. Але суттєва відмінність – в реагуванні", – каже Андрій Золотарьов.
Високий кредит довіри дає Зе!команді запас міцності перед атаками опонентів. І якщо президент та його партія продовжать те, що почали в "турборежимі", у країни дійсно є шанс на зміни.