Заробітки за кордоном: пакувальником цукерок в Польщі – 19 тисяч, а зварювальником у Франції – 40 тисяч грн

На хвилі кризи харків'яни все активніше рвуться на заробітки за кордон, а у відповідь на попит отримують сотні привабливих пропозицій. У мережі можна відшукати вакансію на будь-який смак – від пакувальника шоколадних цукерок в Польщі з зарплатою в 16 000-19 000 грн на місяць до зварника у Франції з окладом в 40 000 грн і збирача ягід у Швеції на зарплату від 26 000. "Сегодня" з'ясувала, наскільки популярний серед українців такий вид працевлаштування.

Як розповіли нам в одному з харківських рекрутингових агентств, тенденція до різкого зростання або падіння числа виїздів за кордон безпосередньо залежить від положення всередині країни. "В середньому наше агентство допомагає працевлаштуватися за кордоном 30 харків'янам на місяць. Коли починалася мобілізація, наплив клієнтів різко зростав до сотні на місяць", – розповідає директор агентства Сергій Кривошеєв. Близько 70% претендентів – чоловіки, при цьому більшість їдуть до Польщі.

Кривошеєв каже, що сьогодні за кордоном затребувані зварювальники та швачки. "Багато хто приходить без досвіду роботи або з не дуже популярною спеціальністю. Молодь обирає роботу в ресторанах швидкого харчування, упаковує продукти або побутову техніку, роботу, де не потрібні спеціальні навички і досвід", – пояснює рекрутер.

У більшості претендентів в результаті виходить закріпитися за межами Батьківщини, багато хто навіть рухається вгору кар'єрними сходами. Наприклад, харків'янка Наталя Міщенко працює в Польщі більше 8 років. Починала вона 2008-го з роботи в супермаркеті, де отримувала близько 5000 грн. "Доводилося і ящики розвантажувати на складі, і товар виставляти, і на касі сидіти. У вихідні прибирала в будинках. Шукала роботу собі завжди сама. Зараз працюю в салоні краси адміністратором. Зарплата, може, і не велика, але почуваюся жінкою, а не вантажником", – розповіла Міщенко.

А ось 25-річний харків'янин Микола Сахно пропрацював в Польщі машиністом на залізниці лише півтора року, і спочатку кар'єра складалася добре. Всього за півроку роботи, каже хлопець, він заробив собі на добротний, нехай і старий автомобіль. "Все складалося добре доти, доки в Харкові у рідних не почалися проблеми з роботою, довелося допомагати їм з-за кордону. Від автомобіля змушений був відмовитися, а згодом зрозумів, що повинен бути поруч з батьками, і повернувся", – ділиться досвідом Микола.