Жителі Донецька. Фото: AFP
За рік війни Донбас фактично розділився на три частини: це міста і населені пункти, підконтрольні українським властям, що знаходяться або близькі до лінії розмежування і захоплені бойовиками. У кожному окупованому або вільному – тече зовсім різне життя. Сегодня.ua відстежила, як живуть в різних куточках Донбасу.
Донецьк
З квітучого міста шахтарська столиця перетворилася в сумовитий мегаполіс, де працює заледве половина підприємств, а вулиці сяють чистотою не тільки з причини працьовитості донецьких комунальників, але й з причини того, що смітити нікому.
Багато жителів Донецька, які не покинули місто з якихось своїх причин, здивовані: місту загрожує розруха, школи і дитсадки напівпорожні, дороги розбиті танковими гусеницями, а вдома снарядами, зарплати платять раз в два-три місяці, а пенсії – і того рідше... Зате на сотню рекламних щитів з "героями", на чергові медальки – є.
Фото:nahnews.org
"Живемо в очікуванні того, коли все це завалиться. Вже всередині "ДНР" – розбирання, стрільба, доноси один на одного. Нам, звичайно, байдуже, а от те, що люди прості можуть постраждати – це жахливо, – каже дончанин Ігор. – Все частіше п'яні бойовики ходять по місту, іноді зі зброєю, хоча, кажуть, їм це заборонили. За дві-три години до комендантської години місто вимирає. Та й у світлий час доби треба з паспортом ходити".
Все українське під забороною, можуть причепитися навіть до жовтіої футболці з блакитним малюнком у дитини. Батькам в кращому випадку порадить "акуратніше бути з одягом", в гіршому – запросять для розбірок в поліцію. По телебаченню – суцільно російські канали, розбавлені трьома місцевими.
Черги у "республіканському банку", черги біля пунктів видачі гуманітарної черзі – пенсіонери немов повернулися в СРСР. Щоправда, радості на їхніх обличчях з цього приводу небагато. "Уже ж ніби і не так стріляють, і літо настало – а що ж життя таке паскудне?" – говорить вголос дідок у кепці.
Ще один пунктик із серії "back in USSR" – рублі. Кимось довгоочікувані, але не дуже, як виявилося, улюблені. "А пошукайте гривні, нехай навіть дрібницею", – просять продавці, таксисти, бухгалтери комунальних служб. До речі, комуналка – окремий привід для донеччан почухати потилиці. Справно сплачуючи з останніх крихт вивіз сміття і тепло в будинку, воду і газ, електрику і квартплату, навесні багато жителів Донецька виявили, що їх грошики попливли в невідомому напрямку. "Заборонили платити комуналку через інтернет і Ощадбанк, сказали, мовляв, це все піде в Україну. Велено платити через "банк ДНР". Сусідка платила взимку, а зараз бігає по звіркам зі своїми квитанціями – їй борг за півроку намалювали. Ми платимо безпосередньо в службах – ці гроші йдуть на зарплату працівникам, вони це заслужили", – говорить донеччанка Лідія.
Фото: Соцмережі
В образі на так звану "ДНР" і все, що тут відбувається, в голосі жителів Донецька ні-ні та й пройде образа на Україну. За те, що кинула, відгородила блокпостами і пропусками, влаштувала переселенцям і пенсіонерам "бюрократичне пекло". За те, що періодично спливають фрази "давайте віддамо Донбас". Донеччани зчепили зуби і терплять. "Такі мерзотники є скрізь, а ми – громадяни України і від цього не відмовляємося!" – підкреслив житель Донецька Олександр Церковников.
Маріуполь
Всього в 100 км від Донецька в приморському місті Маріуполі буквально на кожній вулиці розвивається український прапор. Тут його можна помітити як над будівлями установ влади, так і на ганку школи і навіть на вуличних ліхтарях. Тут можна запросто зустріти дівчину, яка йде по місту у вишиванці, або молодь, виконуючу гімн країни. Про події річної давності, коли місто перебувало під контролем бойовиків "ДНР", маріупольчане згадують з болем і тривогою.
"Знаєте, ще рік тому я сама підтримувала гасла тих людей, які виступали за ідеї "ДНР", – зізнається нам продавець на одному з речових ринків. – Але сьогодні я після роботи займаюся волонтерством, допомагаю армії. Я подивилася на той жах і грабіж , який відбувається зараз в Донецьку, і просто не хочу, щоб ця зараза прийшла в мій дім. Взагалі, дуже багато людей поміняли свої погляди – адже ми бачимо, як донеччани приїжджають до нас за одягом, за продуктами, зняти грошей або переоформити пенсії. Бідні люди годинами простоюють на блокпостах, а потім в чергах, щоб просто хоч якось вижити! Дивлячись на них у мене серце розривається, я навіть боюся уявити себе на їхньому місці. Подумати тільки, якби наше місто не звільнено – ми б жили точно також. Знаєте, так свою країну, як я її люблю сьогодні, я ще ніколи не любила!"
Фото: from-ua.com
До слова, приїжджих донеччан в Маріуполі можна розпізнати здалеку. Як правило, в магазинах вони купують відразу кілька упаковок чаю, кави, цукру, крупи, макаронів, консерв... немов востаннє. Швидко і мовчки. На цінники навіть не дивляться. Втім, це не дивно, адже в захоплених бойовиками містах всі позиції в магазинах і ринках, як правило, удвічі вище. "Якщо людина за раз бере три кілограми редиски, стільки ж огірків і молодої картоплі – вже відразу ясно, що приїхала "звідти", – пояснює продавець овочів на вулиці Бахчиванджи на ім'я Ольга. – Дуже багато приїжджає таких людей. Якщо чесно, то при можливості я їм завжди намагаюся поступитися в ціні на дві-три гривні, адже розумію, що їм зараз дуже складно".
Черги в банку все також символізують близькість міста до захопленої території. Наприклад, рано вранці у вихідний день можна запросто зустріти цілу низку людей біля банкомату, який захлинаючись відраховує і видає гроші. Практично у кожного очікує у черзі в руках кілька пластикових карт, до яких акуратно скріпкою прикріплений записаний на листочку паперу пін-код. "Все, великі гроші закінчилися. Залишилося тільки купюри по 50 гривень – це означає, що за раз він видасть не більше 1000 гривень. Так що навіть не намагайтеся і не затримуйте чергу", – попереджає всіх лисуватий чоловік біля банкомата.
У самому місті життя кипить повним ходом, немов війна десь далеко, зовсім в чужій країні. Єдине, що змушує згадати про бойові дії в регіоні: велика кількість військових, блокпости на в'їзді в місто, а також шрами подій минулого літа – згорілі будівлі маріупольської мерії та міського управління міліції. "Знаєте, тут люди дуже бояться, що почнеться наступ на їхнє місто. Бояться, що українська армія вийде і прийде "ДНР", – говорить таксист Анатолій, який сам опинився родом з Донецька і не був удома вже майже рік. – Всі розуміють, що життя не буде. Тут багато переселенців, багато просто заїжджих – спостерігаючи за ними, багато маріупольчан зрозуміли, що краще жити у своїй країні, ніж в здавалося б близькою, але чужий".
Авдіївка
Жителі Авдіївки розповідають, що останнім часом в місті стало значно менше людей, але також там з'явилися і вимушені переселенці з Донецька і Макіївки – ті, хто вирішив залишитися ближче до рідного міста, яке рік тому окупували бойовики. Проте обстановка в самій Авдіївці все ще продовжує бути досить напруженою. Раз у раз місцеві жителі чують звуки потужних боїв, які йдуть на підступах до міста. Іноді снаряди долітають і до житлових районів.
"В останній тиждень знову почалися обстріли міста, а до цього ми вже кілька тижнів жили відносно тихо. Звичайно ж, за містом, особливо в південному напрямку, були чутні обстріли, – розповідає авдеевец Віктор. – Частенько спалахували бої в районі виноградників, з боку аеропорту було шумно, на переїзді. За останній рік дуже сильно постраждало місто. Особливо сторона, яка найближче до Донецькому аеропорту. Там і зараз людей не часто можна побачити. Місто, звичайно, порідшав дуже сильно, багато всяких магазинів позакривали, вулиці напівпорожні. Багато переселенців – жителів Донецька і Макіївки. Страшно жити, боїмося як би в місто "ДНР" не повернулося. Нам і телевізора не треба, щоб зрозуміти, що в тому ж Донецьку справи куди гірші, ніж у нас. Відстань у кілька кілометрів, а різниця суттєва – постійно зідзвонюємося зі знайомими, які там живуть. Вони постійно скаржаться на ціни, на відсутність роботи, пошепки розповідають про свавілля в "ДНР".
Фото: Соцмережі
Через постійні бойових дій місто відчуває значні перебої з електроенергією і водопостачанням. Однак місцеві жителі вже давно пристосувалися фактично до польових умов. Але зовсім не відсутність гарячої води та світла лякає жителів Авдіївки, а рівень життя в так званій "ДНР".
"З продуктами ситуація відносно стабільна. Зараз не той достаток як було раніше, а й з голоду не помреш. Ціни, звичайно ж, дешевше, ніж у Донецьку. Там кажуть, що взагалі вкрай все дорого, – здивовано розповідає місцевий житель Віталій Горбань. – Наприклад, 2 літри пива 75 гривень коштують, це виходить в три рази дорожче – у нас таке 25 коштує. Та й у цілому, продукти хоч і дорожче ніж там, де війни немає, все ж не набагато. Проблема звичайно зі світлом, водою і газом. Хто б міг подумати, що ми будемо воду з колодязів набирати і готувати на вогнищах, як у середні віки. Мобільний зв'язок теж дуже сильно підводить – працює з перебоями, вже дві картки довелося змінити. Старим нашим дуже сильно допомагають українські волонтери – ліки привозять, продукти. До речі, пенсії та дитячі посібники все начебто платять. Принаймні, я не чув, щоб хтось скаржився".