Жителі Донбасу все менше спілкуються з родичами з Росії. Фото: AFP
Донбас завжди вважався проросійсько налаштованим регіоном України, і цей стереотип зіграв не останню роль в "російській весні", яка трапилася три роки тому. Через це частина Донецької області опинилася під окупацією, організованої бойовиками так званої "ДНР" разом з російськими військовими.
При цьому у жителів Донецька, Макіївки, Горлівки і не тільки на території Росії залишилися знайомі, друзі, близькі і далекі родичі. Чи припинилося спілкування і що вплинуло на родинні та дружні зв'язки між росіянами і жителями України – дізнавався сайт "Сегодня".
"Телевізора надивляться і переказують"
На окупованих територіях стосунки з російськими друзями і родичами можна назвати змішаними і неоднозначними. "Коли три роки тому у нас були захоплення будівель, вбивства, віджимання – друзі з-під Воронежа дзвонили нам і вітали, мовляв, все, Донецьк буде у Росії. Потім до них влітку поїхали перші біженці з Донецька. Правда, не під Воронеж, а кудись на Урал, їх туди направили прикордонники. Воронежці як і раніше дзвонили, жахалися, як ми тут живемо. Потім дзвінки припинилися, тому що на питання "як життя?" ми розповідали, як у нас життя: бідність, війна, абсолютне безправ'я. Вони не вірили, але я на прикладах їм пояснила: ціни в магазинах – захмарні, зарплати – копійчані. Ті жахнулися, сказали, що таких зарплат у них навіть в сільській глибинці немає, а ціни дійсно вище, ніж в середньому по Росії. Ну і дзвонити перестали. Але ж ми з ними на Євро-2012 разом на "Донбас Арені" за Україну вболівали, гімн співали і нашим прапором махали. І ні про що погане тоді не думали", – розповіла свою історію донеччанка Вікторія.
Житель Макіївки Геннадій повідав, що спілкується з російською ріднею тому, що родинні зв'язки для нього важливіше політичних. "Правда, вони завжди починають пояснювати мені, що у мене тут відбувається. Телевізора надивляться і переказують. Я їм кажу:" Та все не так!" – а вони ображаються. Мовляв, телевізор не бреше, а я сміятися починаю. Звичайно, "не бреше". до сих пір я їм нагадую, як в їхній програмі "Время" ведуча розповіла, що "бандерівці" ходять по Донецьку і позначають хрестами будинки російськомовних громадян. Це в квітні 2014-го було, сам бачив і чув на Першому каналі", – говорить Геннадій.
Здебільшого донеччани запевняють, що росіяни так само одурманені пропагандою, як і жителі так званої "ДНР". Ті ж, хто не дивиться телевізор і вважає за краще отримувати інформацію з перших рук, мають іншу точку зору, відмінну від інших.
"Мій друг живе в Підмосков'ї. У нього невеликий бізнес з будівництва, він досить розумний товариш. Телевізор не дивиться років 10 вже. Коли ми з ним спілкуємося, він досить тверезо дивиться на речі, не намагається мені нав'язати точку зору "старшого брата". каже, що владі РФ вигідно утримувати таку криваву рану біля своїх кордонів як окупований Донбас і маніпулювати ним. Людям в Росії, за великим рахунком, все одно, що у нас тут відбувається. У них своїх проблем – хоч греблю гати, там не так райдужно живеться , як нам в Донецьку розписували. А ось мій друг ще сказав, що з їхнього містечка до нас поїхали мало не всі асоціальні елементи – алкоголіки, жебраки, колишні "зеки". Правда, майже ніхто не повернувся", – зазначив житель Донецька Костянтин. За його словами, жителі Росії за три роки змінили риторику: якщо в 2014-му дійсно винуватцем усіх бід вважався американський президент Барак Обама, то зараз таких явних супротивників ще не призначено. "Поки обходяться розлогим словом "ліберали", яке ліплять куди треба і куди не треба і які винні у всьому – і в низьких зарплатах, і в природних катаклізмах", – пояснив донеччанин.
"Треба було потерпіти"
Молодь в Росії, за словами 25-30-річних донеччан, так само вважає винною в конфлікті на Донбасі російську владу, а не народ.
"У Білгороді живе моя двоюрідна сестра. Вона розповідає, що у них та ж біда, що і у нас: бабусі і дідусі, які ностальгують за СРСР, буквально роблять "політику партії". При цьому живуть в злиднях, але все одно з палаючим поглядом зізнаються в коханні до Путіна і вимагають повернути піонерію в школи. Вони не розуміють, що всього лише інструмент в руках владної верхівки. Так само як і у нас старих людей використовували в якості картинки під назвою "Народ Донбасу вимагає самовизначення", – говорить студентка вузу Юлія. – У них культ особистості – точно такий же, як і у нас. Є ті, хто за Захарченка (так званий "глава" ДНР", – Авт.) мало не померти готовий".
Ображає донеччан і повне нерозуміння жителями Росії того, що відбувається в Донецьку. Так, приватна підприємниця Ірина Осипова, переїхала з Новоазовська в Краматорськ майже три роки тому, як тільки бойовики зайняли її рідне приморське місто. Жінка каже, що до війни в сусідній Таганрог до родичів їздили на всі свята. Тепер же спілкування звелося практично до нуля.
"Ми з сестрою виросли в Новоазовську, там наші батьки поховані. Але вона вийшла заміж і переїхала до чоловіка в Таганрог, а я залишилася в рідному місті, – ділиться жінка. – Коли місто захопили, мій магазин неподалік від ринку рознесли п'яні бойовики. Я намагалася скаржитися, але у відповідь мені посипалися тільки загрози, мовляв, якщо буду ще рот розкривати – дуже пошкодую. В результаті ми з чоловіком і дітьми були змушені кинути все і поїхати до його родичів. Коли сестра дізналася, що ми перебралися в Краматорськ – дуже сильно здивувалася. Мовляв, як же, там же російськомовних гноблять і безчинство навколо. Я намагалася їй пояснити, що дане безчинство відбувається в Новоазовську, а зовсім не на підконтрольній Україні території, але вона чомусь не повірила, сказала, мовляв, що я перебільшую. Аргументи, що розграбували мій магазин і мені погрожували, сестра чомусь відразу відкинула – сказавши, що навіть якщо це сталося – це винятковий випадок і потрібно було потерпіти".
За словами жінки, останній раз з сестрою вона спілкувалася рік тому. "Тоді наше спілкування закінчилося сваркою на порожньому місці. Причому чомусь сестра початку у всіх бідах звинувачувати нас – жителів Донбасу – мовляв, Росія змушена допомагати регіону, саме тому у них і роботи вдома немає, і ціни високі. Я навіть не знаю, що в їх головах зламалося такого за три роки, що так можна посваритися на старості років через ніщо. Тим більше ми ж нічого не зробили, ми просто жили і будували своє майбутнє... поки не прийшла війна. Прикро, що росіяни тепер нас звинувачують в своїх же бідах. Хоча у нас адже причин звинувачувати їх владу – набагато більше. Забрали Крим, а на Донбас прийшла війна", – ділиться переселенка Ірина Осипова.