Люди не хочуть кидати тварин напризволяще. Фото: kotyata.net
Причини, за якими жителі воюючих міст на Донбасі продовжують жити в своїх будинках, виживати і допомагати іншим, абсолютно різні. Когось тримають старі або хворі родичі. Хтось не хоче поневірятися по гуртожитках для переселенців або орендованих квартирах. А часто жителі Донецька називають ще одну причину, абсолютно незрозумілу людині з мирного міста. Це домашні тварини. Як виявилося, ставши за багато років рідними, мурзики і барбоси здатні і сім'ю утримати, і заспокоїти після обстрілу.
ЖИЛИ В ПОГРЕБІ. "Ми з чоловіком жили в приватному будинку біля аеропорту. Після влучень снарядів у город і вікна повилітали, і будинок перекосило. Потім ми на якийсь час переїхали на знімну квартиру в Донецьку, але повернулися додому. Треба ж стежити, щоб не розбили, не розікрали нічого, – розповіла донеччанка Марія Гуцул. – У нас дві собаки, вулична і домашня, і дві кішки, які, як і годиться, гуляють самі по собі. Влітку 2014 року, коли обстріли не припинялися ні на хвилину, ми жили в погребі більше тижня. Звірів наших забрали з собою туди – не було навіть думки їх залишити на вулиці. І собаки, і кішки поводилися пристойно, спокійно, немов розуміли, що їх рятують. І ми немов заразилися їх спокоєм: перестали нервувати, смикатися зайвий раз".
Марія з чоловіком кажуть, що робили спроби виїхати з охопленого війною Донецька. Але всі перевізники, побачивши різношерсту компанію звірів, моментально відмовлялися. Кинути живність напризволяще навіть на думку не спадало. "А багато викидали кішок і собак на вулицю, кидали їх, їхали. Адже вони рідні вже, як їх покинеш? Тому і залишилися з ними", – говорить Марія і посміхається: "Напевно, можна подумати, що ми божевільні. Ні, ми нормальні, і ми не одні такі".
ГРОЗА МИШЕЙ. Кудлата живність продовжує жити в перекошеному, але вже підлатали будинку. Одна з кішок народила товстого руде кошеня, який виріс і став грозою навколишніх мишей. "Коли стріляли, миші все порозбігалися, а зараз холодно, і вони в тепло хочуть залізти, в будинок. Так Кузя їх всіх віднадив", – ділиться чоловік Марії Олександр.
Прогодувати тварин зараз важко – самим би ноги від голоду не протягнути. "У нас більше півроку не було електрики, ми готували на вогнищі. Найближчий риночек – в селищі шахти "Жовтнева", це кілометра півтора йти треба. І ходили, навіть коли міни свистіли над нами. Грошей не було, перебивалися запасами – консервованими огірками та кабачками з сусідами змінювалися. А недавно чоловікові виповнилося 60 років, і ми стали отримувати гуманітарну допомогу від Штабу Ріната Ахметова. Там такі хороші продукти: і горох знову з'явився, і пшоно, і масло є, і вівсяночка. Ми не голодуємо і живності нашій голодувати не даємо. Це ж члени нашої родини, і ми їх ніколи не кинемо!" – Запевняє донеччанка.
Вчора до Донецька прибула чергова 266-та автоколона Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. На непідконтрольну територію машини доставили 340 тонн продуктової гуманітарної допомоги. З неї волонтери сформують 50 тис. дорослих продуктових наборів. Всього за час роботи Гумштаб видав понад 10,3 млн дорослих і дитячих наборів виживання по обидва боки лінії зіткнення.