Події 2014 року. Фото: Сегодня
У Донецьку непомітно пройшло 2-річчя з того дня, коли пройшло останнє (третє) захоплення будівлі Донецької обласної державної адміністрації та в сесійній залі проголосили "декларацію про незалежність Донецької народної республіки".
За поки невідомих причин вчора з усіх заявлених акцій ватажки "ДНР" тільки помпезно запустили потяг з Ясинуватої до російського кордону. Донецьк працював (все-таки робочий день) і молився (все-таки свято Благовіщення). Але події дворічної давності переламали сотні доль. Сайт Сегодня.ua поцікавився у жителів Донецька, які почуття вони відчувають зараз.
2014 рік. Фото: Сегодня
"Скрізь "совок"
Розчарування і біль – за словами співрозмовників, саме ці почуття превалюють в їх нинішньому стані. "Прекрасно розуміли, що Росія – країна зі своїм купою невирішених проблем – не зможе створити щось гарне на чужій території. В результаті, вийшло ще гірше, ніж було, – каже донеччанин Михайло Бистров. – Відчуття, що ми живемо в зворотну сторону. Десь відбувається розвиток науки і техніки, впроваджуються в життя нові проекти і технології, люди вчаться чогось нового... у Донецьку ми мусолимо одне і те ж: Радянський Союз – це приклад щасливого життя, єдине гідне свято – День Перемоги, хороша людина – це ідеологічно правильна людина. Я – онук ветерана Великої Вітчизняної війни, і День Перемоги – святе свято для моєї сім'ї. Але його перетворили в якусь виставу! Нинішні діти не знають, хто з ким воював, зате шнурують георгіївською стрічкою кросівки, а їхні батьки вважають, що чада так висловлюють свій патріотизм. Суцільний "совок" всюди, головні дійові особи – бабусі й дідусі. Я ставлюся до людей похилого віку з повагою, але хто буде думати про молодь? Адже молодим ця "ДНР" зіпсувала життя: внз поїхали, місцеві дипломи про освіту ніхто не визнає, роботи немає, перспектив – нуль".
"Люди самі замкнули себе в гетто"
Обіцянки ватажків "ДНР" дворічної давності вже забуті ними ж. Росія не визнала "республіку", Митний союз знати її не хоче, гуманітарні конвої з РФ розчиняються на просторах окупованого Донбасу. Бюджетоутворюючих галузей в "ДНР" немає, відповідно, жити "республіці" нема за що, якщо не брати до уваги зменшувані з кожним днем грошові вливання з боку північного сусіда. Найстрашніше – бойовики цілеспрямовано знищують шахти і заводи Донбасу.
Фото: Соцмережі
"Але ж як лякали бабусь! Прийде Євросоюз, закриє шахти, всіх виженуть і змусять помирати з голоду. В результаті, прийшов "русский мир", закрив шахти, гірники зараз за копійки працюють, хто ще не встиг звільнитися, – говорить донеччанин Олексій Філіппов. – У телевізорі ніхто ніколи не порівняє життя до приходу "ДНР" та після. Протиставляти нічому. Економічного зростання немає, соціальні гарантії та стандарти падають. При цьому я чув днями, як бабки біля під'їзду говорили: "Нехай гірше, але зате не як у проклятій Європі!". Тобто, це ж як треба людей нацькувати, щоб вони свідомо погоджувалися жити гірше і пишатися цим? Люди самі себе замкнули в якомусь гетто. А захочуть кудись виїхати, чогось досягти – не вийде".
"Давайте подивимося, як в Україні все погано"
Немає жодного пункту, який опитані Сегодня.ua донеччани всерйоз б заради справедливості назвали досягненням "ДНР".
Абсолютне божевілля твориться з соціальними виплатами, пенсіями і зарплатами, перерахованими загадковим гривнево-рублевому курсу 1:2, а також неймовірні поїздки до Маріуполя або Артемівськ, куди шлях в мирний час займав від сили півтора години, а зараз за щастя вважається проїхати туди хоча б за півдня.
"При цьому в "ДНР" все добре – так запевняють з телевізора. Все настільки прекрасно, що не варто навіть про це говорити, давайте краще подивимося, як все погано в Україні. Знаєте, нам відключили українські канали, але вони нам, напевно, не надто потрібні – у випусках новин кореспонденти якогось каналу "Новоросія" дуже детально, хоча і дуже зло, розкажуть все, що відбувається на підконтрольних територіях", – розповіла донеччанка Наталія Красько.
Фото: Соцмережі
"Вирішуйте самі свої проблеми"
За минулі два роки мешканці окупованих міст Донбасу переконалися, що у них відсутній хоча б видимість правоохоронної системи. Ні, на вулицях можна зустріти поліцейських на "віджатих" у колишньої міліції автомобілях, однак захищати громадян особливо ніхто не поспішає. В "республіці" немає судів і адвокатів – зате є поліція і прокуратура. Звертатися до райвідділів із заявами марно: за словами донеччан, якщо набридати "панам поліцейським" нескінченними дзвінками або зверненнями – наприклад, вгамувати п'яну компанію або буйного сусіда – то загриміти за ґрати може і сам звернувся.
"Ми кілька разів дзвонили в райвідділ: біля нашого будинку знаходиться дитячий сад. Вечорами на території дитсадка збираються наркомани. Охоронець саду замикається всередині і не виходить. Наркомани зрозуміло чим займаються – коляться, кричать як скажені. Після них земля усипана шприцами та іншим сміттям. ми дзвонили в поліцію три-чотири рази. Там сказали, що не збираються бігати по кущах за наркоманами і ми, мешканці, повинні самі вирішити цю проблему. "Хочете, можете їх пристрелити. А телефон обривати не треба. Будете заважати – приїдемо і приймемо", – попередили нас. Ми були в шоці", – розповіла історію донеччанка Ганна Кот.
Самопроголошена "ДНР" не цікава нікому
Будівництво найбільш "справедливої, чесної, народної республіки", здається, дало збій. Раз у раз спливають непривабливі факти: то заступник "мера" Донецька погорів на хабарі, то "главу республіки" звинувачують у розкраданні коштів, причому звинувачують російські куратори, то міністри потрапляють "на підвал" за розкрадання гуманітарної допомоги, то бойовики починають стріляти один в друга чи то з п'яних очей, чи то від розпачу. Втомлені від всього це донеччани вже просто чекають, чим все закінчиться і скоріше б. Адепти "республік", які стверджують, що все налагодиться і треба трохи потерпіти, віщають вже з іншого боку кордону.
Фото: Соцмережі
"ДНР" вже не цікава нікому: ні росіянам, ні іноземцям. Чи не перед ким викаблучуватися. Навіть всередині "ДНР" вже ніхто не вірить ні в "обстріли" українською стороною, ні в міфічні ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи. – Авт), які щоночі спокійно їздять вулицями Донецька. Хтось не вірить в визнання "ДНР", і тим не менш, пристрасно бережуть українські паспорти, тому що документи "ДНР" – це просто папірці, непридатні навіть для відхожого місця", – говорить донеччанин Сергій Зінін.
З ним згоден соціальний психолог Єгор Ігнатьєв. "Людей з окупованої території постійно лякають різними карателями, невловимими диверсантами, звірствами української армії і танцюючими на БТРах афроамериканських найманців. Подібне нагнітання жахів не тільки підтримує в людях певний рівень страху, але і значно знижує здатність критично оцінювати ситуацію. З іншого боку, бойовики виставляють себе захисниками, – говорить Ігнатьєв. – І відбувається така собі переоцінка цінностей. наприклад, якщо "ДНРівці" захоплюють чийсь бізнес або "віджимають" автомобіль – все для фронту. А якщо рівнозначне відбувається на некупірованная території – то це "хунта лютує". При цьому йде постійний потік інформації, що в тій же Україні зараз набагато гірше, ніж в "ДНР". Звичайно, влада" республіки "в мінімальних кількостях задовольняє потреби людей. Голодуючому дадуть шматок хліба, нудьгуючому – видовищ, але по чуть- чуть. На мізерні зарплати люди змушені зводити кінці з кінцями, і це є своєрідним повідцем для багатьох жителів. Схоже на годівницю, яка годує рівно настільки, щоб люди жили, але не так багато, щоб у них були сили відійти від неї подалі".