Люди в Донецьку. Фото: AFP
Життя донеччан вже два роки як не можна назвати веселою, і не тільки постійні військові дії навколо Донецька тому причиною. Страх і відчай в цьому, туга за минулим і каламутне, незрозуміле майбутнє – ось основні компоненти душевного коктейлю жителів шахтарської столиці. Хоч як би силкувалася окупаційна влада розвеселити втратили оптимізм людей, які б свята не придумували і не доповідали щодня про грандіозні успіхи "республіки" – все це марно.
Днями ООН представила доповідь про стан справ на сході України за минулий рік. У ньому зазначено, що за останні кілька місяців вплив військового конфлікту на мирних громадян, що живуть на Донбасі, погіршилося. "Наростають відчуття розпачу і ізоляції, впливаючи на тих, хто живе в зоні конфлікту, особливо на територіях, контрольованих сепаратистами. Існує страшне відчуття фізичної, політичної, соціальної та економічної ізоляції і залишеності серед величезного числа людей – більше 3 мільйонів в цілому – б'ються за виживання в зоні конфлікту", – заявив Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад аль-Хусейн.
"Бойовики вбили місто і його жителів морально"
Відчай – переважаюче почуття у більшості жителів окупованих територій Донбасу.
"Відчуття, ніби не життя, а існування. Живемо як на вокзалі, все чекаємо чогось і на валізах. З кожним днем розуміємо, що навряд чи вже дочекаємося. Нікому ми не потрібні, як прокляті, якісь!" – Поділилася своїми емоціями з Сегодня.ua мешканка Донецька Олександра Полякова.
Фото: Соцмережі
Донеччани кажуть, що живуть немов би під пеленою негативу, підживлює самими бойовиками. "По вулиці ходять мужики в камуфляжі. У телевізорі постійно "війна, війна, війна", фільми про війну, бесіди про війну і по три рази на день Басурін (заступник командира "корпусу ДНР", спікер. – Авт.) розповідає, як Донецьк вже весь розбомбили українці. Мабуть, щоб телеглядачі не розслаблялися, – зазначила Полякова. – У магазинах і на ринках ціни такі, що люди похилого віку з валідолом туди ходять. Ну як можна говорити, що ми тут процвітаємо?"
ООН нагадало в своїй доповіді про те, що в зоні конфлікту багато будинків пошкоджені і розграбовані мародерами, місцеві адміністрації не функціонують, вода і продукти харчування коштують дорого і їх важко отримати.
"Обстріли ці постійні, ці ніби "свята", куди людей звозять за списками і купа народу стоїть зі скляними очима, думає: "Ну коли вже додому можна буде?" На тлі загальної розрухи і злиднів ці свята виглядають огидно. У парку Щербакова гуляють Масляну, а на Петрівці або Жовтневому старі забули, як хліб виглядає, – зазначив донецький викладач Віктор Кириченко. – Видимість мирного і веселого життя тільки посилює негатив ситуації. Коли ми в середині дня йдемо по порожній центральній вулиці, коли бачиш закриті магазини, забиті дошками і фанерою, коли дороги все ізгваздани танковими гусеницями, будинки напівзруйновані так і стоять другий рік – про що можна ще говорити? Бойовики вбили місто і його жителів якщо не фізично, то морально".
Влада людей зі зброєю над донеччанами поки безмежна, і це теж викликають у мирних людей паніку, стрес, відчай. "Ми розуміємо, що будь-який з цих людей може в будь-який момент підірвати гранату або вистрілити просто так. Скільки вже таких випадків було! Можуть машину забрати або квартиру. У нас у всіх є друзі і знайомі, які так чи інакше постраждали від дій бойовиків. Я вже не кажу про тих, хто кинув все і поїхав, почав будувати життя з нуля", – зазначає викладач Кириченко.
Фото: Соцмережі
"За що так вчинили з нашими старими?"
Деякі донеччани, почали життя з нуля і виїхали в Донецька, повернулися в рідне місто ще більш спустошеними, ніж їхали. "Ми не потрібні ніде і нікому. У Росії нам запропонували жити в місті Уссурійську за програмою біженців, але це десь під Владивостоком, тисячі кілометрів від дому. Ми відмовилися і повернулися. Майже одночасно з нами повернулися сусіди з Києва. Чи не змогли влаштуватися на роботу (хоча професії хороші: дружина – педіатр, чоловік – будівельник) і зняти квартиру. Потрапили під лавину "Донецька не здаємо". Повернулися пригнічені, як і ми", – поділилася продавець з Донецька Галина Шитикова.
Жителі Донецька запевняють – вони не ниють і не вимагають до себе жалості. Просто не розуміють, чому їх обклали з двох сторін. Як приклад наводять блокпости і припинення виплат пенсій.
"Той, хто не стояв по 9-10 годин або не ночував взимку у закритого КПП – тому, напевно, не зрозуміти. Хто не віз хвору матір в Волновахи, той не знає, наскільки це перешкода нелюдяно. І коли почалася вся ця затія з зупинкою виплат, гарантованих Конституцією, це теж було нелюдяно, – говорить донеччанин Сергій Маліков. – Не дуже зрозуміло – за що так вчинили з нашими старими? Нам кажучи іноді псевдопатріоти України "за те що російські війська покликали". Невже вони думають, що справа в цих нещасних бабусь і дідусь, що без них нічого б не було?"
Особливо пригнічує жителів Донецька той факт, що на підконтрольних територіях схиляються до переведення військового конфлікту на Донбасі в уповільнене багаторічне протистояння. "Ми досі пам'ятаємо, що президент Порошенко обіцяв за два тижні звільнити Донбас. Це було в червні 2014 року. Тепер він обіцяє зробити це до кінця 2016-го. Чи можна цьому вірити?" – Задається питанням мешканці понівеченої шахтарської столиці.
Фото: Соцмережі
Розчаровані й шанувальники сепаратизму – процвітання немає навіть в їх розумінні. Вони, як і раніше, намагаються зробити хорошу міну при поганій грі і переконати всіх навколо, що "треба трохи потерпіти" і "життя налагоджується". Однак на шахтах в березні видають залишки зарплати за листопад, ліки в аптеках ще підросли в ціні, в ЖЕКах вимагають оплати за комуналку і квартиру, а зарплата – копійчана. Потерпіти виходить з працею і вже не таки щиро.
"Нам закидають, що ми отримуємо подвійні пенсії. Ви думаєте, ми тут шикуємо на них? Так старі ледве кінці з кінцями зводять при таких цінах, але ж у багатьох є ще діти, які не можуть роботу знайти або з дітьми маленькими сидять. Їх теж годувати треба. І не треба гроші від Росії називати пенсією. Як хочете називайте, а я забираю їх для того, щоб менше грошей залишилося для покупки снарядів і зброї", – підкреслила пенсіонерка з Донецька Вероніка Алтафеєва.
"Кожен день – це перевірка психіки"
Депресія і відчай можуть довести до суїциду. Психологи розповіли Сегодня.ua, що навіть на мирних територіях у людей нерідкі депресивні стани, а у тих, хто проживає в зоні військового конфлікту, рівень стресу зростає в рази.
Фото: Соцмережі
"Коли люди ледь зводять кінці з кінцями, постійно думають, як прогодувати сім'ю і себе, втрачають роботу і у них порушується звичний життєвий уклад, люди втрачає відчуття безпеки і впевненості в завтрашньому дні, – розповів психотерапевт Антон Гуляєв. – Ті, хто зараз живуть на Донбасі, в тій чи іншій мірі тривало піддаються психотравмирующим факторам. Фактично, кожен день перетворюється в своєрідну перевірку психіки на стійкість. Перебуваючи в постійному емоційному напруженні, людина може впасти в тривалу депресію, стане легко дратівливим, імпульсивним і вихлюпувати агресію на рідних і близьких, що буде створювати додаткову напругу на емоційний фон. У такій ситуації, деякі люди можуть бачити тільки один вихід – самогубство. Звичайно, масових випадків суїциду навряд чи можна очікувати, але, цілком ймовірно, що їх кількість зросте".
Медики на окупованих територіях навряд чи озвучать офіційні страшні цифри – за останніми директивам "ДНР", в республіці все добре.