На окупованих територіях грають комуністичними ідеями. Фото: соцмережі
Про те, що окуповані міста Донбасу стали своєрідним сміттєзвалищем, куди спихаються прострочені ідеї, артисти і продукти, жителі цих міст кажуть вже голосно. Колись яскравий і "пафосний" Донецьк, за словами донеччан, перетворився в затхле провінційне місто без перспектив, де єдиними веселощами став концерт заїжджої третьосортної "зірки". На прилавках донеччани досі з подивом знаходять небачені товари – "продукти" – сирні, молочні, шоколадні, ковбасні та ін., виготовлені, мабуть, з відходів виробництва нормальних ковбаси, сиру, шоколаду і молока. І все це покривається затертою ідеєю відродження СРСР в окремо взятих містах.
"Третьосортному акторишку – паспорт "ДНР"!
8 березня на умовній межі між самопроголошеною "ДНР" і Росією, на пропускному пункті "Успінка", було чути гучне гарчання. Це російський артист-фрік Микита Джигурда фотографувався з пасажирами автомобіля з російськими номерами, які впізнали його, і видав свій колись фірмовий рик.
До вечора стало зрозуміло, що артист приїхав отримувати паспорт так званої "ДНР". І, судячи з обурених криків у соцмережах, таки отримав його без черги.
Втім, "рикування" було недовгим. Вже 14 березня Джигурду позбавили громадянства "ДНР". За словами Захарченка, "паспорт" був виданий Джигурді помилково. "Тут сталася помилка, ми її усунули. Джигурда не громадянин "ДНР", – сказав глава бойовиків.
Фото: соцмережі
"Третьосортному акторишку – паспорт ДНР!" – обурювалися ті, хто ще нещодавно ходив на концерт екс-солістів групи "Руки вверх" або колишніх учасників колективу "Синій птах". Співаки Чичеріна і Джанго, відомі на початку 2000-х і які мають у репертуарі може з п'ять пісень, вже мало не є символами Донецька "епохи "ДНР".
"Звідки наші міністри культури" відкопують такі артефакти – Джигурда, Джанго, залишки групи "Агата Крісті"... Зрозуміло, що сюди їдуть заробляти хоч якусь копійчину російські "зірки", які задарма не потрібні в Росії, але це вже схоже на образу нас як глядачів. Донецьк раніше був дуже прогресивним містом, – розповідає місцева жителька Анастасія. – Будувалися стадіони, розвивалася інфраструктура, проводилися міжнародні форуми і спортивні змагання. Ми дружили з усім світом! До нас приїжджали відомі на весь світ артисти, які перебували на піку слави, ми до цього ставилися як до повсякденності. А тепер що? Тепер ми впевнено повертаємося в минуле. Кобзон, Рада Рай чи той же Андрій Гуров – з "Ласкавого мая". До нас вже ніколи не приїде відомий вчений або зірки світового балету. Ми фактично приречені на другий сорт існування".
Розповідають донеччани і про зовсім вже дивні прояви "високої культури": "Є у нас популярна культурно-масова розвага в Донецьку – мітинги, – іронізує донеччанин Ілля. – Причому мало хто йде на подібні ходи з власної волі. В основному людей зганяють – студентів, лікарів, вчителів. Як тільки що – відразу мітинг. Ще пишні похорони бувають у кращих традиціях "совка" яких-небудь ватажків".
Фото: соцмережі
У магазини звозять прострочені товари
Жителі Донецька скаржаться, що окуповані міста використовують для того, щоб "скинути" сюди або контрафакт, або продукцію невисокої якості.
"Найбільше прострочення було влітку 2015 року. Страшно, що це були всякі сирки, йогурти, загалом, все те, що дітям зазвичай купують. Як у них совісті вистачило таке надсилати сюди!, – обурено згадує донеччанка Дарина. – Пам'ятаю, тушонки було багато простроченої – на 2-3 місяці. Коли люди вже зі скандалом відмовлялися брати, довелося їм сюди привозити щось нормальне, але ціни вже були інші. Адже хотіли з нас якихось свиней зробити, які доїдають те, що можна було викинути. Втім, такого добра і зараз вистачає".
Стадний інстинкт і соціальна інженерія
Старі і забуті ідеї, як і способи пропаганди, також спускаються на окуповані території, щоправда, вони знаходять відгук у великої кількості людей – переважно у людей похилого віку.
"На окупованих територіях грають ідеями, орієнтованими на старше покоління – ті, хто жив у 70-80-х роках, – розповідає соціолог Єгор Ігнатьєв. – Якщо піддати аналізу гасла "республік", то можна побачити чітку комуністичну аналогію – народність, протистояння західному світові, будівництво якоїсь рівності і всеохоплюючого щастя. Як ми бачимо, подібна ставка зіграла і знайшла відгук у серцях певної частини людей. Просто кажучи, з одного боку жителів залякували: якимись жахами і карателями, уявними "бандерівцями", з іншого – ніби пообіцяли світле майбутнє. А там вже спрацював стадний інстинкт. Причому люди, котрі раніше не підтримували утворення "республік", виявилися пригніченими масою тих, хто повірив у "ДНР", які навіть не підозрюють, що стали жертвами напрацювань соціальної інженерії ще радянських років. Разом з тим, на окупованих територіях постійно йде вплив на критичне мислення людей – через ЗМІ, виступи різних місцевих "політиків" і "лідерів". Людям постійно нав'язують партійну точку зору – ту, яка вигідна для підтримки ситуації, а іншу точку зору опошляють, висміюють і дискредитують".
Донеччани підтверджують: все як в епоху "будівництва комунізму". У так званій "ДНР" не допускаються альтернативні точки зору, люди з іногородньою пропискою піддаються довгому й іноді принизливому огляду на "кордоні "ДНР".
"Грошей наші люди отримують рівно стільки, щоб вистачало на їжу. Щоб і не думали про закордонні поїздки. Змушують переводитися з українських підприємств на "деенерські", а те що люди стають невиїзними на підконтрольні території – так то мало кого хвилює. Всіх скопом записують в якісь партії, причому, не питаючи, чи згодні вступити чи ні. Просто кидають на стіл анкети – "Заповніть!", – поділилася спостереженнями макіївчанка Людмила. – Все це тхне нафталіном, культом особистості та іншим застоєм 60-70-х років минулого століття".