Традиції та їх значення.
Відповідає Митрополит Павло, намісник Києво-Печерської лаври.
- Що таке Святвечір і як його святкувати? – Володимир, Чернігів
- Сама назва походить, як вважають, від слова "сочиво" (те ж, що "коливо" – варені зерна рису або пшениці). Куштувати "кутю", "коливо", прийнято у переддень свята тільки після літургії, яка з'єднується з вечірнею. Таким чином, частина Святвечора проходить без їжі. Традиція не їсти до першої вечірньої зірки пов'язана зі спогадом про появу зірки на Сході (Мф.2:2), яка сповістила про народження Христа, однак статутом ця традиція не приписана.
Святвечорів є два – різдвяний і водохресний. Святвечір передує великим святам Різдва і Хрещення Христового. У Святвечір дотримується суворий піст. До появи першої зірки готують кутю. У миру посту у Святвечір мало хто дотримується, і разом з кутею їдять звичайну їжу, а ось в монастирях строгий піст обов'язковий.
У нас в монастирі у Святвечір готується пісна їжа – овочі, горіхи, кутя. Куті бувають різні, як їх тільки не називають – і голодна, і бідна, і багата. У кожного регіону свої традиції. У Нововолинську, де я служив, жінки готували кутю, а потім несли від плити до столу з "квоктанням", як курка-квочка, сідаючи, перевалюючись з боку на бік. Така поведінка була закликом родючості. На моїй батьківщині, на Рівненщині, у Святвечір прийнято було гадати. Ми ж із сестрою, пам'ятаю, обхоплювали парканчик наскільки могли, і говорили, рахуючи кожну обхвачену рукою деревинку паркану: "Молодиця, вдовиця, молодиця, вдовиця". На якому слові парканчик закінчувався, з тим і одружишся. А ще калошу кидали мамину, загадували бажання. Кинули через хату, загадали, а ось – у чому мама завтра на вулицю піде – не подумали. Калошу ту так і не знайшли, до речі, але мама не сердилася. Найяскравіший спогад – як ми ворожили на курці. Нам розповіли, що опівночі потрібно принести курку, поставити поруч з нею воду, дзеркало. Якщо курка дивиться в дзеркало – значить, суджений "чепурний" буде, сомозакоханий. Якщо воду буде пити – буде п'яницею. Якщо клює зерно – господарський. А тепер вдумайтесь: яка курка в здоровому глузді буде опівночі в дзеркало заглядати або їсти? Але ми, діти, про це якось не подумали. Коли батьки заснули, ми залізли в клуню, витягли сплячу курку і принесли в будинок. А вона давай вириватися, літати, бігати брудними лапами по килиму і подушках гасати! Ми поки її ловили, все пір'я їй повисмикували. Піймавши, нарешті, забрали її назад у сарай. А пір'я зібрали і склали гіркою біля печі. Вранці навіть раніше за батьків побігли в храм на службу. Потім мама розповідала, що батько розбудив її словами: "Вставай, мати, в будинку якесь чаклунство!". Вона йому давай вичитувати: "Я тобі казала: треба на ніч двері закривати, мало хто ходить-бродить". Що робити? Взяли святу воду, окропили всі речі в будинку, а пір'я винесли на вулицю і спалили. Потім батько зайшов у клуню, а там курка общипана вже зовсім "доходить" без пір'я, і кричить звідти: "Мати! Я знайшов чаклунство! Тільки відьми всі пішли до церкви!". Звичайно, нам дісталося не менше, ніж курці, але досі згадую про це з посмішкою.
Обговорити питання духовного пошуку з православними священиками можна по телефону: (044) 457-24-03, або надіслати лист на імейл: belousova@segodnya.ua.