Безстрашні жінки, які ризикнули бути незручними свідками.
15 травня Церква святкує день святих жінок-мироносиць – Марії Магдалини (з якої Господь вигнав сім бісів), Марії Клеопової (двоюрідної сестри Богородиці), Соломії (матері Іоакова і Іоанна, що були у числі 12 Апостолів), сестер воскреслого Лазаря – Марфи і Марії. "У Євангеліях сказано про них всього декілька слів, – каже владика Павло. – Але народ Божий назавжди запам'ятав ці імена.
Жінки-мироносиці не чули всіх бесід Спасителя, не були присутні при всіх Його чудесах, не поділяли всі тривоги і небезпеки Його служіння. Їх ходіння за Христом не було постійним. Але якщо апостолів Господь Сам обирав на служіння, то жінки йшли виключно за покликом серця, не потребуючи словесного підтвердження. І коли настали дні випробувань, апостоли, які люблять Господа, злякалися і розбіглися, а ці тихі, скромні жінки були поруч, коли Його катували, вели приниженого і ображеного на розп'яття, коли знавіснілий натовп кричав: "Розіпни Його!" – вони мужньо йшли за Спасителем. Ці жінки не відходили від хреста, незважаючи на оскаженілий натовп і звірства воїнів. Разом з Йосипом і Никодимом вони беруть участь в Його похованні, а на наступний ранок, вставши на світанку, як тільки зійшло сонце, вони вже поспішають до гробу, щоб помазати тіло Господа запашним миром, згідно зі звичаями Сходу. Вони перші, хто побачив, що камінь відвалений від труни, і кому Ангел, що сидить біля труни, сповістив про воскресіння Господа. Ангел називає Ісуса Христа Розп'ятим тому, як Хрест є порятунок для людства. Ці слова Ангела до мироносиць були для того, щоб запевнити їх, а потім через них і Апостолів, в дійсності воскресіння Господнього. Перші, кому явився Господь після Свого воскресіння – це також були жінки-мироносиці. За їх любов і ревність до Господа, за рішучість, за самовіддане служіння Церква святкує пам'ять святих жінок-мироносиць. Вони перші, хто отримали звістку про воскресіння Христа, сповістили: "Христос Воскрес!". Подвиги цих жінок так само, як і подвиги апостолів і євангелистів – рівноапостольні.
З першою жінкою Євою, яка спокусила Адама, в світ прийшов гріх. Від Діви Марії був народжений Спаситель світу, який переміг гріх, а працями дружин-мироносиць проповідь про вчення Христа, правда про Спасителя і Його славне воскресіння розійшлася по всьому світу. Цих різних за життя жінок об'єднувала турбота про потреби свого Учителя, співчуття Його випробуванням і мукам. Як пише священномученик Серафим (Чичагов): "Вони дорогі нам і близькі нашому серцю, тому що були такими ж простими людьми, як і ми, з усіма людськими слабкостями і недоліками, але по безмежній любові до Христа абсолютно відродилися, змінилися морально, досягли праведності і виправдали на собі кожне слово вчення Сина Божого". Подвиг жінок-мироносиць став дорогим для жінок наступних часів: святі мучениці Віра, Надія, Любов і матір їх Софія, преподобна Марія Єгипетська і багато-багато інших святих аж до нашого часу. У найважчі часи гонінь за віру ніхто не міг їх зламати – всі грізні вироки, катування, заслання – вони сприймали з радістю.
День пам'яті жінок-мироносиць можна назвати православним жіночим днем. Кожна жінка несе мир і світло своєї сім'ї, дому, народжує дітей, є опорою чоловікові. І як сказано у митрополита Антонія Сурозького: "Не переконання і навіть не глибока переконаність можуть пересилити страх смерті, ганьби, а тільки любов може зробити людину вірною до кінця, без краю, без меж. Любов виявилася міцнішою за страх і смерть, міцнішою за жах перед будь-якою небезпекою. І там, де розум, переконання не врятували учнів від страху, любов подолала все ... Старий Завіт нам говорить, що любов, як смерть, міцна: лише вона може вийти в ринг проти смерті і перемогти".