"Ми щасливі люди, що маємо можливість бачити славні свята Різдва Христового, розмовляти з Богоматір'ю в стихирах, молитвах і церковних співах, – напучує намісник Києво-Печерської лаври, владика Павло. – Ми є співучасниками Богоявлення, свідками Воскресіння Христового, чуємо проповіді, які наповнюють наші душі радістю. Виповнилося пророцтво про те, що Він зруйнує смерть, і це повертає нас в обителі Отця Небесного, з яких ми вийшли власною волею – гріхом. І навіть будемо брати участь в славі Господа, що вознісся, якщо тільки не зробимо себе негідними цього. Адже Він вознісся на Небо, щоб приготувати його до прийняття всіх справжніх послідовників Своїх. Адже де скарб наш, там має бути й серце наше. Туди – до Нього, що сидить праворуч Бога Отця, завжди мусять бути спрямовані всі наші думки, наші бажання і надії.
Свято Вознесіння Господнього ще раз свідчить про те, що Господь явив нам велику обітницю, затвердив нас у знанні: ми не тільки земні за своєю природою, ми небожителі. Кожен християнин має сьогодні задуматися над своїм життям. Думай чи Не думай про Небо, а якщо ти воістину християнин – ти будеш на Небі. Люби скільки хочеш землю і приліпляйся до неї, але ти залишиш її назавжди. Твоє місце, християнин, не тут, а на Небі, чи в пеклі. Щоб не опинитися у пеклі, ми мусимо піднестися духом. Мусять забути всі образи й покаятися в наших гріхах, відстати від них. Бо наші гріхи ранять серце Спасителя, знову й знову розпинають його на хресті".
Трійця і символи троїчності Бога
"Від початку століть висушились уми людські над таємницею – що ж є Бог? Але марні були ці зусилля, – каже намісник Києво-Печерської лаври, митрополит Павло. – Тому що таємниця ця не підвладна розуму людському. Шлях пізнання Бога – у вірі. А віра наша грунтується на богонатхненних свідченнях Святого Письма, на пророках і апостольських благовістях. Бог – найчистіший Дух. Бога ніхто ніколи не бачив. На нього навіть ангели не сміють дивитися.
Не можна представляти Бога, який сидить на хмарах і звідти керує світом. У такого язичницького бога ми не віримо. Ми віримо в Бога, який у світі живе неприступному ... Молитви наші починаються словами: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа". У цьому визначається Свята Трійця – Бог Єдиний по суті і троїчний в особах. І це – найбільша таємниця християнської віри. Бог Отець вічно народжує Сина, а Дух Святий вічно виходить від Отця через Сина.Слова "народження" і "вихід" Богу непритаманні. Але наша людська мова така мізерна, що точно ми сказати не можемо. Щоб хоч трохи поринути в таємницю Пресвятої Трійці, зазвичай наводять приблизне порівняння з Сонцем. Воно має диск, коло, що як би позначає Отця. Від диска на землю сходить світло – це означає Бога Сина. А тепло – Благодать Святого Духа. Або інший приклад. Розум людини ніби позначає Бога Отця. Розум, який народжує Слово, – це аналогія Бога Сина. Дихання, що супроводжує слова, – як благодать Святого Духа.
Бог створив світ, і всяке творіння свідчить про Його Троїчність. Людина складається з духу, душі і тіла. Кожен палець руки – з трьох суглобів, а сама рука – з трьох частин. Також і вогонь – це світло, тепло і дим. Вода може бути у звичайному виді, твердому і пароподібному.
Преподобний Варсонофій Оптинський, наприклад, говорив, що є "три стани душі: гарячності, теплуватості і холодності. Гаряча людина горить любов'ю до Бога і виконує Його закон як потребу власної душі. Протилежний стан – це холодність, коли релігійні питання не дорогі людині, вона до них глибоко байдужа. Вона й до церкви ходить раз на місяць, і постанови її не поспішає виконувати. Але трапляється, що така людина, почувши заклик Господній, раптом загориться і твердими стопами піде шляхом добра. Теплувата людина перебуває в найнебезпечнішому стані. Вона й до церкви ходить, і говіє, і милостиню дає, а тому знаходить, що у нього все краще, ніж у інших, і це її губить. Господь в Одкровенні від Іоана сказав: "Але як ти теплий, а не гарячий, ані холодний, то ізвергну тебе зі Своїх вуст". Збережи ж нас, Боже, від такого стану!
Всі ми грішні перед Богом. Всі буваємо холодні й байдужі до Нього. А тим часом для отримання порятунку необхідно слідувати за Господом. Але щоб йти за Ним, необхідно мати духовного наставника. Без нього можеш і не впізнати, що приємно Богу, а що ні. Наприклад, дехто вважає, що порятунок у зовнішніх подвигах, а про очищення душі не думають, хоча це – найголовніше".
Нагадаємо, раніше "Сьогодні" писали про те, що відбувається у глибинці з парафіями, які відмовилися перейти в ПЦУ: Життя після томосу: в регіонах почалися гоніння і захоплення храмів УПЦ.