"Всі люди різні, і шляхів до Бога – безліч. Господь любив Марту, як і Марію, незважаючи на те, що та пеклась "про мнозе службу " (Лк. 10:40), тобто думала більше про життєвє. І наших Марф, либонь, Він не відкине, тільки б вони були щиросерді і старанні до Господа. І любити треба кожну людину й в гріху її, і в ганьбі її, – говорив отець Іоанн. – Не треба змішувати людину – цей образ Божий – зі злом, яке в ній"...І любив він всіх своєю жалісливою любов'ю, відроджуючи до життя чистого. А настанови і поради його півтора століття назад дані, актуальні і сьогодні.
"Якби відали люди в цьому житті про обставини своєї кончини, то багато хто не став б чинити так, як роблять. Чи думали мешканці Єрусалиму, поглумившись над Іскупителем і забивши його на Хресті, що їм доведеться так жорстоко потерпіти за своє лиходійство при руйнуванні Єрусалима. Щоб дати свободу людським діям і не утрудняти їх волю, Небесне Правосуддя не зараз карає злочин, а здебільшого через значний час: наприклад, Єрусалим був покараний через 40 років. Так само як і нині: жертва злоби вже давно в труні, а лиходій ще в живих і благоденствує, але рука Господня і над ним отяготіє усією Своєю силою, хоча міра довготерпіння Божого нескінченно перевищує терпіння людське.
Гріх розтліває всіх, що зводить нас незліченними міражами і принадами. Тому християнину і потрібно щоденне оновлення через покаяння. Вивчи напам'ять псалом 50-й "Помилуй мя, Боже, з великої милості Твоєї", і читай його з щирою вірою і надією, з серцем скорботним і смиренним. Кожен раз, коли пристрасть долає тебе, стань перед образом на коліна і з серцевим увагою читай: "Помилуй мя, Боже!"
Треба, щоб кожна молитва була читана від душі. А щоб читання було ясне, воно повинно бути неспішне і роздільне, потрібно кожному слову присвячувати стільки часу, щоб в голові встигло народитися поняття або уявлення про предмет. Тоді читання буде легке, а без цієї умови язик відчуватиме незвичайну складність. При читанні молитов необхідно спокій духу.
До церкви старайся ходити завжди в чистому одязі. Під час священнослужіння старайся не відволікатися і не обурюватися, адже проти прекрасних молитов, що їх вкладає в християн Церква, у плотської, ледачої людини є зброя – неуважність і удавання.
Святі Тайни називаються Божественними дарами, тому що подаються нам Господом даром, незаслужено, тільки за вірою нашою. І перш причастя розбий своє я, поламай, знищ його.
Коли тебе долає нежить і хрипота і в грудях важчає, не бійся: це натура посилюється викинути зайве мокротиння. Менше їж і пий: від нестриманості нагромаджується багато нечистот. Недарма непомірність відзначається причиною хвороб. Ми жадібні і їмо, п'ємо набагато більше, ніж вимагає наша природа. Щоб жити спокійно і здорово, потрібно менше звертати уваги на своє тіло, знищувати неприємні думки і почуття і замінювати їх кращими, на все дивитися спокійно і ніколи не гарячкувати.
Браття! Намагатимемося засвоїти не тільки розумом, а й серцем найбільшу істину християнської віри про спокуту нас від вічної смерті Сином Божим і про спадщину вічного життя. Без цього моральна досконалість наша не рухатиметься вперед, чого бути не повинно: ми покликані у святість, а не на нечистоту.
Господи! У нещасті ми нарікаємо на Тебе, говоримо Тобі якщо не вголос, то про себе зухвалості. Але коли щасливі, найменше думаємо про подяки Тобі. Ось Ти вразив тимчасовою тугою тілесний склад мій, і я виходжу з себе. Інша людина в своєму щасті взагалі не хоче знати Тебе як Отця, але коли відвідає її нещастя, вона нарікає саме на Тебе, а не на себе... І це через те, що серцем визнає над нами, грішними, Твою державу, Царство і силу!!! Життя наше – від Духа Божого, а тому всім, що є для нас приємного в житті, ми зобов'язані Йому. Дякуємо ж Йому постійно і не забуваємо".
Кондак
"Днесь пастир Кронштадтський належить Престолу Божого і старанно молить про вірних Христа Пастиреначальника, обітницю давшаго: "Созижду Церкву Мою і врата адові не переможуть їй".
Величання
"Величаємо тя, святий праведний отче наш Іване, і шануємо святу пам'ять твою: ти бо молишся про нас Христа, Бога нашого".