Біблія вчитись нас радіти. "Радійте в Господі, і знову кажу: радійте!" Філіп'ян 4:4
Наші читачі не раз зверталися в рубрику "Недільна школа" з питанням: "Як православна людина повинна ставитися до свого дня народження?". Відповідь ми вирішили дізнатися у намісника Києво-Печерської лаври митрополита Павла, який цієї неділі (19 квітня) відзначить своє 54-річчя.
"Кожна православна людина вільна відзначати цей день, як вважає за потрібне. Тому буду говорити, спираючись тільки на свій досвід. Я з великою вдячністю ставлюся до цього дня – дякую Богові за ще один прожитий рік, за те, що Він з небуття призвав мене до буття через моїх дорогих батьків, – відповідає владика Павло. – Ставлю в цей день свічку і не має значення, якою вона буде, головне – щирість молитов. У цей день я служу божественну літургію, причащаюся, служу подячний молебень. Тому тим, хто вважає, що святкувати день народження нескромно, я б заперечив. Виняток – якщо цей день припадає на період посту. Можна запросити друзів на обід, нехай і пісний. Якщо це недозволено, можна просто перенести і відсвяткувати вже по завершення посту.
А з приводу того, що скажуть люди, я завжди відповідав так: "Не настільки важливо, що говорять люди. Важливо, що тобі скаже Бог. Людина народжується – її купають, людина одружується – її купають, людина йде в армію – її купають, людина помирає – її теж купають. Хіба людина змінилася? Ні – вона постаріла і померла. Вода одна і та ж. Головне, щоб твоя совість була спокійна за твоє життя.
Наприклад, є упередження, що не можна відзначати 40 років. Проте хто знає, чи наступить 41-й рік? Тому я вважаю, що потрібно завжди цей день відзначати по-особливому: роздати милостиню, подякувати батькам, а якщо їх немає – відслужити панахиду. Якщо у тебе були вчителі, духовні наставники – подякуй Богові за них. Згадай їх, якщо їх немає в живих. А тим, які живі, подзвони, подякуй, скажи, яке вони взяли участь у твоєму житті. Святкуйте кожен рік свій день народження, тільки не влаштовуйте п'янку. Цей день потрібно провести не тільки з радістю, але і з молитвою.
Якщо у мене є така можливість – кличу своїх друзів, щоб розділити з ними радість спілкування. Для мене дуже важливо зустрітися з усіма друзями, щоб побачити, чи не втратив я кого за рік. Хіба мало – раптом неуважність, або суєтність, або неувага відштовхнули від мене людину? Дуже боляче втрачати людей. В цей день потрібно переглянути і оцінити, як прожив цей рік, щоб не соромно було ні перед собою, ні перед Богом".