Житель Слов'янська. Фото їх архіву
Колись курортне і тихе містечко Слов'янськ сьогодні стало самою " гарячою точкою " України . За це місто військові ведуть запеклі бої , а мирне населення як може виживає без світла, води , газу і з порожніми прилавками магазинів. Сегодня.ua продовжує серію публікацій про те , як змінилися життя і долі простих людей за цей час.
Громадський активіст Євген Вега покинув свій рідний Слов'янськ на початку червня. Зараз він проходить лікування в Конотопі Сумської області. "З Слов'янська ми бігли разом з пораненим сином , кинувши все ... У мене зараз навіть літнього взуття немає , а в кишені з усіх заощаджень всього 15 гривень, – каже пенсіонер. – 1 червня нашу вулицю обстріляли , а один із снарядів влучив до сусідки у двір . Ми в цей час були з сином на городі. Чую сильний вибух і тут відчуваю , як кілька осколків пролетіло над головою. Мені навіть здалося , що я волоссям ці осколки відчув . Обертаюся , а син поруч з колодязем весь у крові ... Слава Богу , що він у цей момент нагнувся набрати води і його тільки поранило. Швидко забігли до будинку , обробили рану одеколоном і викликали швидку. Навіть не сподівалися , що лікарі приїдуть. Але медики справжні герої! Під обстрілами , під кулями , під дулами автоматів , але приїхали. Як зараз пам'ятаю – фельдшер Рябченко приїхав. Рекомендував синові госпіталізацію , але ми відмовилися. Куди госпіталізувати якщо місто бомблять і лікарня під обстрілом ! ".
Тієї ж ночі Євген Вега разом із сином Михайлом через п'ять блокпостів тікали зі Слов'янська . Кажуть , якби цього не зробили – їх би вже не було в живих. "Через півтора дня снаряд потрапив уже прямо в наш будинок – пробив стіну і вибухнув ! Уявляєте ! Якби не виїхали – загинули б на місці! – важко зітхає Євген Вега. – До речі , коли ми тікали в місті були вже тільки чеченці. Ні росіян , ні українців , тільки чеченці ! З місцевих в їхніх загонах майже вже нікого немає. Там тільки бойовики , які звикли воювати за гроші. Думаю , якби їм більше заплатили – вони б , напевно , і з задоволенням пішли воювати цим же зброєю з Росією".
А останнім часом , додає слов'янчанин , в місті почали з'являтися найманці з Тули . "Ці найманці хотіли розстріляти мого старшого сина Віктора тиждень тому прямо біля будинку. А знаєте за що ? У нього просто не було з собою паспорта! Добре , що він був з дружиною і вона побігла , винесла паспорт і їх відпустили ... ".
Де зараз його старший син Євген Вега не знає. Після історії з паспортом його син Віктор з дружиною повинні були покинути Слов'янськ ще минулої п'ятниці . Проте до цих пір від них немає жодної звісточки. "Він повинен був у п'ятницю виїхати на мопеді по путівцях і дістатися до Ізюма. Там він планував продати мопед і вже доїхати до Харкова. Але досі від нього відомостей ніяких немає. Я сподівався , що в неділю вийде на зв'язок , але ні дзвіночка . Зараз мене надія ще є ... але я розумію , що щось сталося. У мене погане передчуття . Коли ми востаннє ще бачилися в Слов'янську – було відчуття , що ми востаннє бачимося ..." , – важко зітхає батько трьох дітей.
У самому Слов'янську , продовжує Євген Вега , місцеві жителі доведені до відчаю. І вже готові самі йти проти " ДНР ". " Води немає , газу немає , електрики немає , продуктів немає . Загалом , всі жінки вже готові брати вила і проганяти " ДНР " вилами. Проганяти цих чеченців з міста , адже вони стільки біди накоїли. Терпінню людей приходить кінець" , – говорить слов'янчанин.
На всі запитання про будинок Євген Вега важко зітхає . "Чи сумую я за домом? Я не можу сказати. Мені боляче від того , що відбувається в моєму місті . Мені шкода тих людей , які там залишилися в Слов'янську. Це все дуже важко" , – коротко відповідає пенсіонер.