"24 лютого стало ясно, що далі ховати голову в пісок неможливо" – Ігор Волобуєв

Росіянин, про якого за останні говорять в Україні не менше, ніж про війну, Ігор Волобуєв, розповів у подробицях, чому проситиметься до тероборони України і що йому стало "останньою краплею" у Москві.

Донедавна Волобуєв був віцепрезидентом ключової фінансової установи Росії – Газпромбанку. Через цей банк Європа сплачує Росії за газ.

Батько тримався мужніше за мене

- Ігоре, про Ваш приїзд до України нині багато говорять. Що стало вирішальним фактором, "останньою краплею" для ухвалення такого рішення?

- Не хочу вимовляти банальної фрази, що краще пізно, ніж ніколи. Це не виправдовує. Я не міг раніше виїхати, бо я мав сімейні обставини та зобов'язання, які мене стримували. Першого дня війни, 24 лютого, я зрозумів, що ховати голову в пісок і вдавати, що тебе це не стосується – таке стало вже неможливим.

З одного боку, я міг би продовжити жити колишнім життям. Але, знаєте, всі вісім років у мене всередині все боліло і накопичувалося.

Все почалося з мого рідного міста Охтирки. Для мене там рідний кожен камінчик. Там вулиці, якими я ходив до школи, двори, якими я катався на велосипеді.

- В Охтирці у Вас є рідні, так?

- Батько тримався мужніше за мене. Я йому так і сказав, що якби я був на твоєму місці, то не знаю, тримався так чи ні. А він мені відповів, що не мав би вибору. Іноді було так, що йому доводилося сидіти у підвалі цілу ніч.

Мені телефонували та писали й інші люди з інших регіонів. Українське суспільство за ці вісім років пройшло велику дорогу. 2014 року я приїжджав машиною з російськими номерами, і люди із заходу України в мене питали, мовляв, як я приїхав. Запитували, бо боялися, що машину з такими номерами можуть спалити. Я пояснював, що тут народився.

Прощаючись, мені тоді казали, що, мовляв, прості люди можуть приїжджати, адже вороги українців – це Путін та російська влада. Я ще тоді казав, що вони помиляються, думаючи, що воює тільки Путін. Стріляє безпосередньо не Путін.

- Чи правда, що Ви хочете вступити до лав територіальної оборони? Якщо так, то де – в Охтирці чи у Києві?

- У перші дні я побачив фотографію черги до військкомату Охтирки. Більшість людей, які навіть не мають бойового досвіду, готові будь-якої миті взяти в руки зброю. Фото з військкомату дало зрозуміти, наскільки народ згуртований. Якщо тепер здатися, то не буде країни, не буде нації. Сподіваюся, що мені вдасться втілити своє бажання вступити до лав тероборони. До київської чи охтирської – думаю, це не має значення.

"Друг з Охтирки сказав, що не повірив би, якби мене не знав"

- Як відреагували ваші близькі на таке рішення?

- У Росії ніхто не знав. Ніхто не знав, куди я поїхав. Я сказав, що поїхав до Туреччини. Я дуже багато подорожував, був у 75 країнах, тому така моя спонтанна поїздка – це нормальна історія.

- А в Україні?

- Дехто мені сказав, що для них дивно, чому тільки тепер я приїхав. Тобто вважали, що я для цього давно дозрів.

Хочу сказати, що я не втікав, як пишуть деякі ЗМІ. Можливо, комусь у 50 років страшно розпочати життя з нуля, мені не страшно.

Сподіваюсь що у Росії знайдуться й інші люди, які, щоб бути в ладах зі своєю совістю, підуть на крайні заходи. Коли йдеться про життя цілого народу, то всі побутові складності тьмяніють.

- Чи є в Україні такі люди, які вам сказали, що не вірять, чи не довіряють Вам?

- Один близький друг із Охтирки, який нині живе в Києві і знає мене з 20 років, переглянув мої інтерв'ю і після цього сказав, що не повірив би, якби не знав мене.

Вбивства топменеджерів ще можуть повторитися

- Раніше Ви говорили, що "Газпром" зробив чимало, щоб дискредитувати Україну як надійного постачальника газу. Розкажіть, як велася ця робота?

- Якщо ми говоримо про газові війни, то всім цим керував Олексій Громов, заступник керівника адміністрації президента. "Газпром" швидше виконував. Ми просували основні тези про те, що українська газотранспортна система – стара та ненадійна.

Тези були про те, що Україна не має грошей, Україна краде, якщо їй не вистачить, то вона візьме з транзитної труби. Іншими словами, просувалась теза, що Україна – це несумлінний покупець та партнер, тому простіше її оминути.

Приклади "висмоктувалися з пальця". "Газпром" намагався креативити, але основні тези приходили із Кремля.

- Наразі багато говорять про серію загадкових смертей топменеджерів, які працювали у системі "Газпрому". Ви вірите у офіційні версії про самогубства?

- Погодьтеся, що репутація у Росії та російських спецслужб така, що їм убити людину – взагалі не проблема.

Репутація Росії сформована протягом десятків років так, що людське життя для неї взагалі нічого не варте. Ми ж бачимо, як Росія посилає на забій своїх громадян.

Якщо людина перебуває в Росії і становить небезпеку, це я про Владислава Аваєва (топменеджер Газпромбанку, знайдений мертвим разом зі своєю дружиною та донькою. – Авт.), це для них взагалі не проблема. Я впевнений, що їх (топменеджерів. – Авт.) убили.

- Як вважаєте, яку небезпеку становив Аваєв?

- Він міг щось знати, міг щось зайве сказати чи зробити. Потрібно розуміти, що є люди, які володіють різною інформацією. Не всіх убивають. Але значить, щось пішло не так.

- Як думаєте, такі смерті можуть повторитися?

- Я думаю, так. Такі історії можуть виникнути серед військових. Вони можуть почати стрілятися. Провали, які припускає російська армія, – вони можуть також призвести до таких наслідків.

Найбагатша людина на Землі – це путін

- Цікава Ваша думка про те, чому Захід не може закрити рахунки Путіна? Як йому вдається ховати гроші?

- Я переконаний, що це справа часу. Не так довго чекати, коли режим посиплеться. Вже є санкції проти самого Путіна та його дочок, його оточення. Потрібно трохи зачекати. Політична воля на різних рівнях у різних країнах вже з'являється. Зараз починають приймати радикальніші санкції, допомагати Україні зброєю.

Політична система довго розгойдується, вона не гнучка. Все буде нормально, незабаром побачимо.

- Наскільки багатий Путін?

- Його давно називають найбагатшою людиною на Землі. Він розпоряджається ресурсами країни. Він захотів піти війною – пішов. Задіяно весь ресурс за рішенням однієї людини.

Потрібні санкції проти "Газпрому" та нафтових компаній

- Що в кулуарах кажуть московські чиновники про війну, прогнози?

- Чим вищий рівень, тим менше розмовляють на ці теми. Бо можуть, сказавши щось, потрапити в неприємну історію. Уникають таких розмов. Чим вище людина за посадою в Росії, тим дорожче його слово коштуватиме їй.

- Як вважаєте, коли санкції завдадуть удару по Росії?

- Потрібні рішучіші дії. Основне, на чому тримається російська економіка - це нафта та газ. Це та "булава", якою вони розмахують. У мене немає сумніву, що газова "булава" стане спущеною кулькою. Потрібні секторальні санкції, спрямовані на скорочення можливостей "Газпрому" та нафтових компаній.