Новий напад на Київ малоймовірний, всі сили мають бути на сході та півдні – Віталій Баранов

Віталій Баранов – колишній командир 90-го окремого аеромобільного батальйону, який воював у Донецькому аеропорту, розповів "Сьогодні", чому ситуація в Маріуполі нагадує котел у Дебальцевому та через що ворог зайшов на Київщину. У першу добу війни ворог пройшов 25 км, тому що кордони були незахищені.

Трагедії в Бучі можно було запобігти

- У вас будинок у Катюжанці, і ваша дружина Тетяна провела в окупації 35 днів. Як ви почувались усі ці дні?

- Тривожно. Завжди переживаєш за рідних, а там дружина сама залишилась. Відсутність зв’язку взагалі негативно впливала на внутрішній стан. Коли в 2014-2015 роках я був на сході, то казав, що жінкам випала найгірша доля – чекати. З нами не було зв’язку, вони не знали, що з нами. Зараз я був у цій ролі, нестерпно важко було чекати, поки з’явиться зв'язок, щоб вісточка прийшла звідти. Знаючи, що творили вороги в Бучі, Ірпені, Гостомелі, боявся щоб не повторилося у Катюжанці. Ці 35 днів тяжко пережив. Але найперший вояк у селі, якого побачила моя дружина, це був я.

- Де ви були весь цей час?

- Поруч, недалеко в тих лісах партизанили.

- Велика кількість людських жертв у Бучі, Гостомелі, Бородянці... Як оцінюєте рівень оборони Києва і що можна було зробити, щоб не допустити такої кількості жертв?

- Висловлю твою думку. Можна було все це не допустити. Три останні роки я був радником голови облдержадміністрації з питань АТО. Передчуття наближення війни було. Я порушував питання захисту кордонів, наголошував, що кордон з Білоруссю у нас повністю відкритий. На що отримував відповіді, що ніхто не піде, там Чорнобильська зона.

Хоча я з 2017 року висловлювався про те, що ми забули досвід 2014-2015 року і після 2018-2019 року війна перейшла в текучку. Бойове злагодження проходили на полігонах. Чому на полігонах, коли в нас неукріплені кордони? Чому не опрацьовують оборону на Херсонському, Рівненському, Львівському кордонах?

У першу добу війни ворог пройшов 25 км, тому що кордони були незахищені. Київська область межує з Білоруссю – там є 5 доріг, але така місцевість, що солдати можуть тільки по дорогах проїхати, бо вбік вже трясовина.

Нас трохи врятував підрив мосту за Демидовим і розлив річки Ірпінь – якби не ці два фактори, наслідки були б набагато важчими. Хоча оцей підрив мосту і розлив призвели до того, що вони зробили в Бучі, Гостомелі та Ірпіні. У них був план – по прямій дорозі мали зайти з Демидова в Лютіж, Петрівці, а тут міст підірваний, тому вони пішли на Бучу і Гостомель.

Цього можна було б уникнути, якби підготували лінію оборони. От зараз є час, а ми його не використовуємо. Ворога треба зустрічати не в Києві, а на підступах до столиці. Перша лінія оборони – кордон, така ж лінія – вздовж кордонів з росією.

Чому 24 лютого почали війну, а 25-го були вже під Києвом? Чому все це відбулося? Якби наші знали, що будуть відповідати за це, все було б інакше. На сьогодні можна було б уникнути такої трагедії, якби були укріплені кордони.

У Маріуполі треба діяти як у 2015 році

- Які паралелі можна провести між Дебальцевим, Донецьким аеропортом і Маріуполем?

- Однозначно можна. Біда наша – ми не хочемо розтягувати лінію оборони. От ми зайшли в Донецький аеропорт. Ми зайшли в Дебальцеве. А їхня тактика – оточення. Подивіться – Дебальцеве, Іловайськ, аеропорт – це все оточення... Ми повинні були укріпити Маріуполь, Харків, Ізюм... Нас весь час оточують. Тактику потрібно міняти. У них тактика одна – оточення і облога. Цю тактику вже вивчили. Мені незрозуміло, чому в нас багато оточень?

- Чи реальна деблокада Маріуполя?

- Реальна. Необхідно згуртувати весь силовий кулак, у нас є авіація, артилерія, бронетехніка – вдарте в одне місце, і вони відступлять. У 2015 році ми мали тактику – і погасили вогневий спротив. Вони сприймають тільки силу, вони в нас не стріляли. Вони стріляли у повітря, бо боялися.

- Чому ми цього не робимо і чому роботу над помилками не робимо? 2014 рік треба було переосмислити і воювати інакше…

- 2014-2016 роки йшла війна на сході. Після 17-го року всіх бойових командирів звільнили зі Збройних сил – усіх, які вміють і хочуть воювати, які мають досвід і добрі навички. А на їхні місця зайшли ті, хто в 14-му році написали рапорти на звільнення.

Ми з 2018-го по 2021 рік стали українською паперовою армією. Перед початком війни створили сили тероборони. Вони на зборах вирішували побутові питання, типу як облаштувати кімнату для зберігання зброї. Я казав голові Київської ОДА, голові РДА, теробороні – це не робота військових, ви маєте вже бути вздовж кодонів, а те що ви робите, цим займаються хай будівельники, хай вони мурують ті решітки.

На момент початку війни сили тероборони знали, де взяти арматуру чи цемент. Але вони не знали, як боронити державу. Не було жодного окопу.

Я військовий інженер. Я казав, що треба лінію укріпкордону ставити на лінії з Білорусією. Але ми гралися: підуть – не підуть…

Новий напад на Київ малоймовірний

- Тепер багато людей повертаються на Київщину. На мій погляд, Путіну потрібен Київ. Нас чекає черговий виток наступу?

- Виток наступу з боку Білорусі малоймовірний. Відступаючи, вони зруйнували мости, і там важка місцевість для маневрів. Більшість втрат вони зазнали саме на цьому напрямку. Цей напрямок на сьогодні неактуальний. Нам чекати далі ракетні обстріли.

Ми маємо зміцнювати свою ПВО. На сьогодні росіянам дешевше вистрелити по Україні, ніж утилізувати ті ракети. Ми маємо брати приклад з Ізраїлю, створювати "залізний купол" і захищатися.

Наша армія повинна бути для всіх: і чоловіків, і жінок. Але служити не півтора року, а кожних 5 років по три місяці.

- Ця війна надовго?

- Кілька місяців точно. На сході й півдні. Всі сили мають бути там. До ракетних обстрілів ми повинні бути готові постійно.

- Все, що відбувається, – страшно, але в цьому є деякий позитив для України…

- От дивіться, 2014-2015 роки – йде війна на сході. Поїзд "Інтерсіті", 6 годин – і ти зі сходу потрапляєш в іншу країну, яка гуляє. Сьогодні вся країна відчула, що таке війна, і всі знають, хто такий ворог. Ми вже з повагою ставимося до Збройних сил, тут наш захист. Бо раніше хтось воює, а хтось відпочиває.

Сьогодні нація зрозуміла – тільки гуртом можна боронити свою державу. Ми зрозуміли, що повинні модернізувати Збройні сили, війна показала наші слабкі сторони, над якими потрібно працювати. Війна згуртувала.

Про Україну знає весь світ. Авторитет, який сьогодні має Україна, якби не війна, ми не змогли б досягнути ще десятиліття. І головне – ми нарешті відрубаємо цю пуповину, яка пов’язує нас з росією. Немає у нас нічого спільного. То не люди, то варвари. Ми нація. Ми маємо історію.

- Дитина народжується у крові та муках. Чи можна говорити, що Україна народжується?

- Ми знаємо, якою ціною добувається незалежність. Будемо цінувати народ і нашу незалежність. Сьогодні відбувається народження нової нації. Після цієї війни це буде нова нація – незалежних українців. Ми пишаємось, що ми українці. Весь світ з повагою ставиться до українців. На сьогодні Україна – це інша держава. ЗСУ – інші. Ми переможемо. Україна вийде на свої кордони, незважаючи на домовленості. Ми будемо йти до кінця, поки не визволено останнього клаптика нашої землі.