Путін намагатиметься зупинити війну перед своєю повною поразкою – три ознаки, що так воно і є

Останні події війни в Україні побічно вказують на те, що Путін готується зупинити свою "спецоперацію" або перейти до позиційної війни, як це було на Донбасі з 2015 року. Про це говорять джерела Segodnya.ua в колах російської опозиції. Але добродушний Путін не краще за войовничого – адже спроба мирного врегулювання означатиме, що частина територій України залишиться під російською окупацією. Також відкрите питання, наскільки значна буде ця частина.

"У Москві вже готуються святкувати перемогу. Правда, що саме святкуватимуть, наразі невідомо. Є намір заявити, що мети "спецоперації" досягнуто – "ми звільнили весь Донбас і приєднали його до Росії". Луганську область "звільнено", тепер завдання максимально швидко дійти до кордонів Донецької області. І ставити крапку. Що робити з півднем України, поки неясно – там йде наступ ЗСУ, у Росії це приховують. У будь-якому разі в Путіна з'явився новий намір – зупинити війну", – каже джерело Segodnya.ua в опозиційних колах.

Поінформованість джерела в цьому разі не така вже й важлива. Те, про що йдеться, – це версія чи просто чутка. Але є три ознаки, що підтверджують вірогідність сказаного.

Ознака 1. Російський диктатор раптом став спокійним та добродушним

Риторика російського фюрера раптово змінилася. Ще на початку травня він видавався злим, нервовим. Але наприкінці червня раптом став… добродушним, чи що.

Це особливо помітно під час його візиту до Ашгабада. "У червні ми отримали нового Путіна: розслабленого, спокійного, впевненого у своїх діях", – написала у своєму аналітичному матеріалі американська газета The New York Times. Журналісти припускають – Путін тепер упевнений у своїй перемозі.

Однак можна припустити, що Путін придумав, що вважати перемогою – і тепер у цій перемозі він упевнений. Такою перемогою є захоплення Донецької та Луганської областей у їхніх адміністративних кордонах. Здійснивши це захоплення, він спробує розпочати мирні переговори.

Ознака 2. Путін вгамував свого "дартвейдера" Суровікіна

Глава ГУР МОУ Кирило Буданов 4 липня пояснив, із чим пов'язані запеклі ракетні обстріли мирних громадян України, що почалися наприкінці липня:

"Змінився керівник, як вони кажуть, "спеціальної військової операції" в Україні, ним став командувач повітряних сил. Він вміє воювати бомбардувальниками та ракетами, ось він і робить те, що вміє", – пояснив Буданов.

Варто зазначити, що в тут Кирило Буданов повторив зміст матеріалу "52 ракетні удари за одну ніч – у орди путіна новий командувач". Статтю було опубліковано 26 червня.

Ми підемо далі ГУР і поділимося ще одним інсайдом з РФ: Путін мав розмову із Суровікіним. Можливо, ця розмова відбулася вранці 3 липня, невдовзі після обстрілу російського Бєлгорода.

Цей обстріл, ймовірно, був російською провокацією. Тобто організували його, певне, самі російські генерали, причому не погодивши це з їхнім "верховним головнокомандувачем".

Але щось пішло не за планом. Жителі Бєлгорода самі опублікували в соцмережах фрагменти ракети, виявленої неподалік епіцентру руйнувань. Ця ракета була російська.

Провокація давала карт-бланш оркам – бомбити Україну у відповідь скільки завгодно. До речі, 3 з 5 загиблих у Бєлгороді – громадяни України.

Однак результатом стала несподівана заява представниці МЗС РФ Захарової про те, що ніякої відповіді не буде. І це навряд чи тому, що сценарій провокації у Бєлгороді грішив нестиковками. Адже раніше Росія ніколи не надавала значення подібним дрібницям. Просто Путіну вже невигідно нагнітати ситуацію.

Заяві Захарової передувала бесіда Путіна і Суровікіна в режимі онлайн. Кажуть, "дартвейдера" попросили вгамуватися. Інтенсивність обстрілів України справді знизилася на початку липня. Востаннє повітряну тривогу в Києві оголошували 28 червня. Про це свідчать дані каналу Київ Цифровий. А 4 липня Путін заявив, що його окупаційним військам після взяття Лисичанська треба відпочити.

Ознака 3. Росія вивела війська зі Зміїного

Контроль над островом Зміїний у найближчій перспективі дасть Україні можливість поновити експорт українських товарів морським шляхом. Торгівля морем – дуже дешева порівняно із залізничними та автомобільними перевезеннями.

Звісно, рішення вивести зі Зміїного війська пов'язане не з тим, що російські людожери наїлися і подобрішали. Контингент зі Зміїного вивели, тому що вже не в змозі втримати острів:

• Червень був місяцем найбільшої переваги Росії у війні: Україна мала дефіцит озброєнь, особливо важкої техніки: танків, артилерії, засобів ППО, ракет, авіації – так говорив Арестович.
• Постачання важкого озброєння зростає – разом з ними зростає ефективність дій ЗСУ.
• У Росії все менше ефективних резервів – про це, зокрема, говорить військовий аналітик Том Купер. За його словами, остання мета РФ, на яку ще може вистачити сили, – Донецька область.

Зміїний – не просто скеля у Чорному морі. Його стратегічне значення набагато вище, ніж зараз кажуть. Рекомендуємо статтю з Дзеркала тижня ще 1995 року, якщо хочете заглибитися в тему.

Наближається точка перелому

Точка перелому у війні – це коли РФ значно витратить свої військові ресурси, а Україна отримає досить зброї та техніки від західних партнерів. Ця точка дедалі ближче. Нас вже, ймовірно, відділяють тижні від нового повороту, який, за прогнозами Кирила Буданова, станеться у серпні.

Тому навіть відведення українських військ від Лисичанська та Сєвєродонецька – це перемога України. Якщо правильно розуміти цілі.

За словами Арестовича, цілі України в Луганській області були такі:

• скувати основні сили противника;
• завдати йому втрат;
• виграти час для постачання західного озброєння та вдосконалення другої лінії оборони;
• створити умови для наших наступальних дій на інших ділянках фронту.

Все це чудово розуміють і в Росії. Там в курсі щодо посилення ЗСУ і щодо власних резервів, які виснажуються. Тому логічно, що Росія шукатиме мирного врегулювання. Хоча незрозуміло, про що тут тепер можна домовитись із Україною. Та й рано робити прогнози.

Аргументи проти версії про перемир'я

Такі аргументи є, і вони також переконливі. Наявність таких аргументів означає, що припинення "спецоперації" та пошук мирного врегулювання – це лише один із сценаріїв, які розглядає Москва. А як каже наш співрозмовник з РФ, плани Путіна постійно змінюються, хоч він і говорить про їхню непорушність.

Ось аргументи:

• Переведення економіки РФ на військові рейки: у Думі зареєстровано законопроєкт, що дозволяє примушувати бізнес виконувати держзамовлення на потреби армії та спецслужб.
• У Криму проводять негласну мобілізацію – українців хочуть змусити воювати проти українців: там уже створено т. зв. центральну призовну комісію з мобілізації, також створюють аналогічні комісії нижчих рівнів.
• Градус агресивної антиукраїнської риторики надзвичайно зріс останнім часом: до колишньої когорти пропагандистів в особі Скабеєвої, Соловйова, Кисельова додалася "свіжа кров" (ну, не першої свіжості, звісно); тобто картинку неминучої війни до переможного кінця не скасовують.

Різниця між аргументами "за" та "проти" ось у чому. Аргументи проти – це якісь прожекти чи порожні слова. Той самий законопроєкт про переведення економіки на військові рейки: коли його ухвалять, чи взагалі реалізовуватимуть – все це відкриті питання.

Можливо, подібними застрашливими жестами Росія намагається створити враження, що готова йти до кінця. Але точну відповідь на те, який шлях вибере агресор, знає, мабуть, лише Путін. А може, уже й він нічого не знає.