Війна в цитатах Арестовича: Українці – нація контррозвідників, яких урятував бардак

За всієї різнобарвності палітри відносин українців до Олексія Арестовича (від вдячної любові до кислотно-лужної ненависті) на його брифінги в перші дні війни чекали мільйони людей.

Секрет різко зростаючої популярності радника ОП, який "давно передбачив війну", психологи пояснюють просто: він дає інформацію, не нагнітаючи, а заспокоюючи. Розуміючи, що люди дуже не люблять боятися.

І все-таки цитати Арестовича – це особливий вид спікерського мистецтва. Особливо цікаво на них подивитись у ракурсі хронології війни.

Іноді здавалося, що "Ареcтович зламався" і почав лякати. Але потім він "брався за старе" – і включав свій седативний ефект.

24 лютого. "Перший удар провалився"

Вже першого дня війни Олексій Арестович кинувся у бій, узявши за заброю заспокійливі та надихаючі промови:

За нашими даними, які уточнюються, перший удар РФ провалився. Втрати є, але вони незначні та не знизили боєздатність ЗСУ.

25 лютого. "Мотузочка, яка тримає скріпи, почала розв'язуватися"

Цікаво, що передбачати поразку РФ Арестович розпочав уже на другий день війни:

Як зрозуміти, що у Кремля почала розв'язуватися мотузочка, яка тримає скріпи? Він заговорить про переговори, про страшних кадировців і звертатиметься до українських військових. Отже, кровушку їм ми пустили…

28 лютого. "Російські кораблі шукають пригод"

Як і належить "військовому нострадамусу", він передбачив потоплення флагмана Чорноморського флоту РФ ще за два місяці до буль-буль "Москви":

11 російських великих десантних кораблів, кожен з яких перевозить комплект приблизно з батальйону, вийшли в море та шукають пригод десь там у районі, можливо, Одеси.

1 березня. "Навіть погода за нас"

На 6-й день війни Арестович прийняв у свою заспокійливу команду ще й погоду:

Зараз за нас навіть погода, яка третій день у Чорному морі через шторм не дає висадитись десанту на Одещині та Миколаєві. Сьогодні передмістя Києва вкриті снігом, який теж не дає змоги окупантам розпочати штурм.

5 березня. "Армія РФ не сильна, а довга"

Мабуть, один із найяскравіших спічів Арестовича, в якому він дотепно "опустив" російську армію і вселив в українців величезну надію на ЗСУ:

Чи знаєте ви, що перший удар крилатих ракет супротивника у багатьох місцях припав у макети? І вогневі мішки, і нескінченні kill box, в які затягують війська супротивника наші військові – це все тверезий і холоднокровний розрахунок.
Російська армія не сильна. Вона просто довга. Вісім із десяти путінських армій тут. Тут ми їх і поховаємо.

14 березня. Коли буде перемир'я?

А ось із цим питанням Арестович явно перезаспокоїв:

Після того, як ми їх перемілимо, – до травня вийдемо на мирну угоду з можливими локальними боями протягом року.

15 березня. Перша "поломка" Арестовича

Цього дня (20-й день війни) вперше похитнулася віра в Арестовича. Саме 15 березня очікувалася спроба штурму Києва, у столиці запровадили комендантську годину на 3 дні. Через це Олексій Миколайович, мабуть, був у поганому настрої:

Дуже сильний запас ракет у них залишається. Вони будуть бити до кінця конфлікту, і це може збільшуватися. До цього треба бути готовим. Ще по містах битимуть, по Києву. Коли не вдається на суші та в повітрі, намагатимуться ракетні удари влаштовувати.

29 березня. Чому в РФ не оголосять мобілізацію?

Тут Арестович виступив, виклавши історичну паралель:

Вони пам'ятають 1917, коли мобілізовані зняли батюшку-царя, бо не хотіли на фронт. Вони бояться давати російському народові зброю.

30 березня. "Ми просто не знали, що потрібно панікувати"

Одна з найпарадоксальніших заяв Арестовича:

Ви уявляєте собі десант на Офіс президента, на Печерську – який був би шок?! На цей шок вони й розраховували… Потім – спроби ворога увійти на Оболоні, щоби виникла паніка, щоб керівництво держави втекло. І такий план був би ефективним, якби в Україні була така сама система жорсткої централізованої влади, як у Росії.
Але ж у нас бардак – вічний Майдан та гуляй-поле, ми просто не знали, що нам потрібно панікувати, і хлопці з Оболонської тероборони та наш спецназ постріляли їх там прямо на місці…

4 квітня. Почали звірствувати, коли зрозуміли, що відступають

Арестович так пояснив звірства російських окупантів під Києвом (Буча, Ірпінь, Гостомель, Бородянка та ін.):

Спочатку було мало вбивств. Масові почалися, коли вони зрозуміли, що наступати не будуть, а йтимуть... Ті, хто наступають, зазвичай трофеї не беруть. Ти ж з килимом під пахвою не підеш наступати на Київ. А ось відступаючі – можна захопити блендер, пральну машинку, каблучку, сережки тощо. Коли вони зрозуміли, що почнуть відступати і втрачати нічого, вони почали це виконувати.

20 квітня. "Українці – нація контррозвідників"

Арестович почав пред'являти перші ознаки перемоги України. Причому підійшов до питання оригінально, з "національним колоритом":

Коли дружина запитала: "Коли ми переможемо?", я відповів: як тільки почуєш, що люди почали за кермом лаятися – значить це вже перемога. А ми вже сваримося...
В Україні – нація контррозвідників. Розвідник шукає друзів серед ворогів, а контррозвідник – ворогів серед друзів. Ми шукаємо ворогів серед друзів, а це породжує певний соціальний імунітет.

Далі – велика пауза у хронології. Ні, Арестович цей місяць не мовчав. Він був так само активний, продовжуючи свою класичну роботу: знущався з армії РФ, показував силу ЗСУ, дотепно повідомляв про Чорнобаївки, заспокоював, подекуди жартував, робив прогнози, які то збувалися, то ні...

Ось найгучніші "тези Арестовича" останніх днів, які багато про що говорять:

25 травня. Арестович знову "зламався"

Мабуть, найемоційніший зрив завжди спокійного Олексія Миколайовича трапився, коли він коментував пропозиції деяких країн до України, аби вона відмовилася від частини територій на користь РФ:

Я зараз перейду на мат… Я сьогодні страшенно злий, дивлячись на все це. А чи не пішли б ви на**й, долбо*би, бл**ь?! З такими пропозиціями, бл**ь, трішки поторгувати українською територією? Взагалі о*єріли там, бл**ь? У нас кров, у нас діти вмирають… Викусіть, бл**ь! Ніколи не буде такого!

30 травня. Оновлений прогноз термінів війни

Вже немає шапкозакидального настрою з приводу того, що ось-ось "путіну – капут". Терміни завершення війни розмазуються у часі:

"Спецоперацію" російську ми вже перемогли. А війну ще доведеться перемогти. І вона буде довгою. Декілька місяців як мінімум.
Змінився темп, змінилася логіка того, що відбувається, та прийоми, способи боротьби… Це вже не "хто більше зіб'є літаків" або "хто розіб'є повітряний десант". Це про те, хто виграє на дипломатичних майданчиках, на санкційних майданчиках, хто виграє в інформаційній протидії.

31 травня. Оновлена психотерапія від Арестовича

У психологічній риториці Олексій Миколайович на м'яких лапках перейшов до "нової фази" навіювання, посил якої: війна – це надовго.

Війна – це маніакально депресивний психоз. Маніакальна фаза закінчилася, розпочалася депресивна. Попереду ще обсесивно-компульсивний розлад. А це означає радість від десятиразового миття рук, особливого ритуалу вимкнення світла перед виходом з дому, вимовлення магічних слів та заклики до віри – хоч у щось. Багато хто з нас знайдуть себе в цьому. Попереду цікаві життєві відкриття. Тримайтеся…

3 червня. Коли стануть відомі втрати України?

Відповідаючи на це питання, Арестович був напрочуд лаконічний:

Втрати ніколи не оголошуються. Тільки після кінця війни ми зможемо сказати, що до чого.

8 червня. Час прорубати двері в нову історію

Ще один важливий меседж від Арестовича, який натякає, що мирних переговорів поки чекати не варто:

…Нам треба зачинити двері історії, де колективна Україна – ниюча жертва. І прорубати двері до нової історії, де ми самі творимо своє світле майбутнє…

9 червня. "Їхні плани щодо взяття Донбасу "здохли"

Підготувавши ґрунт до того, що "цей дощ надовго", Арестович, схоже, кинувся у бій з новими – надихаючими – силами:

З Москви добрі люди розповідають: позавчора Путін мав нараду. Він дуже кричав на генералів. Був дуже невдоволений. Бо вони не зробили, що обіцяли.
Головне – це зняття військ: із Запорізького напрямку, та від Донецька до Попасної на користь Попасної. Якщо вони дійсно "здохли" і не здатні наступати без перекидання частин (з інших напрямків. – Ред.), це означає, що вони програли за темпами ще до того, як надійшов ленд-ліз... На даному етапі всі їхні плани взяття Донецької області "здохли"…

Як бачимо, друге дихання "заспокійливого генератора" увімкнено. А це означає – українці ще зможуть заряджатися від нього надією та позитивом.