Український політик і громадський діяч, екс-радник прем'єр-міністра з питань залучення іноземних інвестицій, екс-міністр екології та ресурсів (з грудня 2014 року по липень 2015-го) в уряді Арсенія Яценюка.
Сім'я
Ігор Шевченко народився 10 січня 1971 року в райцентрі Олександрія Кіровоградської області. Батько Анатолій Павлович і мати Марія Михайлівна за професією – інженери-шляховики. Майже відразу після народження сина сім'я переїхала до Києва, де оселилася в робочому районі на околиці столиці – на Борщагівці. Тут майбутній політик провів все своє дитинство і закінчив у 1987 році середню школу № 206.
З батьками та молодшим братом. Фото: shevchenko.ua
Ігор Шевченко не одружений. Після реєстрації кандидатом у президенти Шевченко паралельно з передвиборчою кампанією почав кампанію з пошуку дружини під слоганом "Хочеш стати дружиною президента?"
Старт кампанії. Фото: shevchenko.ua
Освіта
Ще в школі Ігор Шевченко серйозно зайнявся спортом. Він кандидат в майстри спорту з бігу на 400 метрів з бар'єрами, був членом юніорської збірної України. Тому після закінчення школи пішов вчитися до Київського інституту фізкультури – на відділення легкої атлетики факультету професійного спорту.
Провчившись два роки, Ігор Шевченко вирішує, що професійний спорт – не його покликання. Бере академвідпустку, після якої вже не повертається в інститут фізкультури. У 1991 році він вступає до Київського нацуніверситету імені Тараса Шевченка на історичний факультет. Через рік навчання переводиться на юридичний факультет у тому ж виші. І майже відразу – по внутрішньо університетському конкурсі – в Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка, на факультет міжнародного права. Закінчив ВНЗ майбутній політик у 1996 році, отримавши спеціальність юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови. Стажування проходив в Антимонопольному комітеті України та в посольстві України в Брюсселі.
Фото: shevchenko.ua
Надалі Ігор Шевченко удосконалював освіту, навчаючись за різними програмами або на короткострокових курсах в університетах США, Італії і Великобританії.
Кар'єра
Трудову кар'єру Ігор Шевченко почав на початку 90-х, в період між навчанням в Інституті фізкультури і на історичному факультеті КНУ. Сам політик розповідає, що працювати почав у 1991 році з посади помічника керівника юридичної фірми "Легіс". Потім (паралельно навчанню) юнак працював помічником юриста в юридичних фірмах "Фрішберг і Партнери", а також "Василь Кісіль і Партнери".
Практично відразу після отримання диплома про вищу освіту Ігор Шевченко створив разом зі своїм одногрупником Олексієм Дідковським фірму "Шевченко, Дідковський і Партнери". Втім, перші два роки існування компанії бізнес "тягнув" Олексій Дідковський: Шевченко знову відправився за кордон, в США. Там він, судячи з офіційної біографії, встиг не тільки відучитися на юридичному факультеті Держуніверситету штату Міннесота, але і скласти іспит на адвоката і попрацювати адвокатом у міжнародній юридичній фірмі "Кудер Бразерс".
Фото: shevchenko.ua
Повернувшись у 1997 році в Україну, 26-річний юрист продовжив очолювати створену ним юркомпанію. У 2002-му без відриву від основної роботи почав займатися видавничою діяльністю. Заснований ним журнал Elite Club видавався сім років – до 2009 року.
У 2006-2007 роках, як свідчить офіційна біографія, Шевченко був в.о. члена ради директорів ЗАТ "Київстар". Нарешті, в 2007-му прийняв рішення завершити юридичну практику і зосередитися на громадській діяльності.
Громадське "навантаження"
Паралельно з роботою в юрфірмі Шевченку вдавалося займатися як громадською діяльністю, так і активностями в інших сферах.
Так, зокрема в 2001-2006 роках Ігор Шевченко працює радником мера Києва (в ті роки цей пост займав Олександр Омельченко). У 2005-2007 роках фігурує в якості члена Громадської ради при Мінюстиції України, Ради підприємців при Кабміні, Нацкомісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, нарешті (в червні-вересні 2005-го) – радника прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Всю цю роботу Шевченко виконував на громадських засадах, тобто безкоштовно.
З Ганною Курниковою. Фото: shevchenko.ua
Крім цього, в різні роки Шевченко був одним із співзасновників "Української асоціації студентів-юристів" (зараз – "Ліга студентів Асоціації правників України"), заступником голови правління Інтернет-асоціації України, засновником і президентом Асоціації правників України, членом Наглядової ради Асоціації адвокатів України .
З Папою Римським. Фото: shevchenko.ua
Після відходу з фірми "Шевченко, Дідковський і Партнери" Ігор Шевченко пробував себе у благодійній діяльності, очоливши на громадських засадах благодійний фонд "СОС Дитяче Містечко-Україна". Потім створює і очолює громадську організацію "Українська Громада".
На щорічному саміті Форуму молодих лідерів світу в Танзанії (2010 рік). Фото: shevchenko.ua
Політична діяльність
Нарешті, в 2010 році Ігор Шевченко йде в політику. На цьому терені список його починань не настільки вражаючий, як в інших сферах. Також важко назвати вражаючими результати політичної діяльності Шевченка. Так, у 2010 році політик засновує Меритократичну партію України, а в 2011-2013-му – очолює її.
Партія не брала участі у виборах по багатомандатному округу (тобто не формувала власні списки). Однак її представники двічі – в 2012 році (чотири кандидати) та на позачергових виборах 2014 року (п'ять представників партії) безуспішно намагалися пройти до Верховної Ради по мажоритарних округах.
Сам Ігор Шевченко в парламент не балотувався. Однак це не завадило йому злетіти на практично недосяжні для однопартійців політичні висоти. У грудні 2015 року Верховна Рада підтримала кандидатуру Шевченка на посаду міністра екології та природних ресурсів України.
Втім, пробув на цій посаді Шевченко недовго. У червні 2015 року на нафтобазі "БРСМ-Нафта" під Глевахою (Київська область) спалахнула масштабна пожежа. Через кілька днів на засіданні Кабміну прем'єр Арсеній Яценюк звинуватив Ігоря Шевченка в тому, що міністр, незважаючи на масштаби екологічної катастрофи, викликаної пожежею, жодного разу не був на місці НП.
24 червня на засіданні уряду було прийнято рішення рекомендувати парламенту відправити Шевченка у відставку. 2 липня Верховна Рада проголосувала за відставку Шевченка з посади міністра.
На деякий час екс-міністр зник з поля зору центральних ЗМІ, але вже восени був виявлений у райцентрі Білгород-Дністровський Одеської області, де на місцевих виборах боровся за посаду мера. Отримавши 27% голосів, Шевченко посів друге місце.
У 2016 році Ігор Шевченко вийшов зі створеної ним Меритократичної партії. На сьогодні є безпартійним.
31 грудня 2018 року Ігор Шевченко першим подав документи в ЦВК на реєстрацію кандидатом у президенти. 4 січня Центрвиборчком зареєстрував Ігоря Шевченка кандидатом на виборах президента України як самовисуванець.
Скандали, кримінальні справи
Різні політики неодноразово звинувачували Ігоря Шевченка в зв'язках з українським бізнесменом-втікачем Олександром Онищенком. У відповідь Шевченко подав до судових органів цілий ряд позовів проти народних депутатів, вимагаючи спростувати неправдиві, на його погляд, твердження.
У червні 2015 року, за інформацією ЗМІ, правоохоронні органи відкрили справу стосовно Ігоря Шевченка за ч. 3 ст. 368-2 КК "Незаконне збагачення". У березні 2016-го Солом'янський суд Києва визнав звинувачення необґрунтованими, справа була закрита.
Хобі
Захоплюється філософією, здоровим способом життя