Андрій Куликов. Фото: пресс-служба ICTV
- Андрію, як, на ваш погляд, події останніх місяців вплинули на програму "Свобода слова"? Що змінилося в ефірах?
- Мені здається, що ми перейшли від програми, в якій між собою дискутують представники різних політичних сил, до програми, де деяким чином звітують представники нинішньої влади. Тобто, люди з різних міністерств, РНБО та інших структур відповідають на запитання експертів. З чим це пов'язано? Думаю, в умовах війни нам важливіше знати, що роблять люди при владі для суспільства, ніж, як вони борються за владу між собою.
- Як вам вдається впоратися з емоціями під час ефірів?
- Особисто я вважаю, що глядачі не повинні бачити мої емоції. За рідкісним винятком, коли я вважаю, що заховати їх не можна. Але моя функція в програмі – не перекривати її персонажів, у тому числі, й емоційно. Якщо я даватиму волю своїм емоціям, то братиму на себе більшу увагу глядачів, а це неправильно.
- Як ви реагуєте на критику?
- Я її не боюся. Але на деяку реагую болісно, тому що мені вона здається несправедливою. Наприклад, у деяких публікаціях мене звинувачували в недостатньому патріотизмі. Критикували і звинувачували також у неповазі до українських глядачів за те, що на початку березня кілька програм я провів російською мовою.
- Чи є відмінності між Андрієм Куликовим на екрані і в житті?
- Ми схожі сивиною, сумним мудрим поглядом і не завжди доброзичливою посмішкою. А не схожі краваткою, піджаком і лакованими туфлями – в звичайному житті я віддаю перевагу джинсам, сорочкам та светрам.
- Андрію, зізнайтеся, що б ви хотіли змінити?
- Мені не подобається, що іноді я впадаю в глибоку депресію і витрачаю дуже багато сил на те, щоб з неї вийти. Ось зараз у голові постійно стрічка не дуже радісних і часто трагічних новин. Я переживаю через те, що для поліпшення цих новин виходить зробити дуже мало.
- Як ви реагуєте, коли вас впізнають на вулицях?
- Буквально днями трапився кумедний випадок. Я зайшов у магазин неподалік від будинку, де живу, і зустрів там подружню пару. Чоловік запитав у мене: "А це ви, Андрію, ведете програму на ICTV?". Я підтвердив. Раптом мій співрозмовник повертається до дружини і говорить: "Кохана, дивись, це знаменитий телеведучий Андрій Малахов!". Я, звичайно, пояснив йому, що я не Малахов, а Куликов. Але мене це не ображає, ставлюся до цього тільки з гумором. Гірше буває, коли починають мене в чомусь дорікати.
- Прямо на вулиці?
- Де завгодно – на вулиці, в метро. До речі, найскладніше, коли мене впізнають на ескалаторі в метро і всю дорогу вниз або вгору розповідають мені, як потрібно робити програму "Свобода слова". З ескалатора не втечеш, тому змушений вислухати. Але в дискусії не вступаю. Якщо чую на свою адресу огульну критику, завжди прошу навести приклади. І в більшості випадків людина, яка критикує, не може цього зробити. Але якщо мене закидають справедливо, замислююся: значить, щось у роботі упустив, зробив не так і тепер знаю, як це виглядає з боку.
- Андрію, що б ви ще хотіли втілити в життя?
- Мені дуже хочеться зробити музичний телевізійний проект – щось схоже на програму "Пора року", яку я веду на радіо "Ера" (програма про рок-музику. – Авт.). Крім того, хотів би зробити цілу естрадну програму – телеконцерт, у якому я буду справжнім конферансьє.