Актор. До свого одруження зустрічався з Дженніфер Еністон.
- Містере Вон, вибачте за різкість, але вас ще не нудить від комедійного жанру? Немає мрій зіграти, скажімо, Гамлета?
- Моя проблема в тому, що якщо я почну грати Гамлета – до речі, як на мене, він на рідкість занудний типок – це буде смішний принц датський. Такий собі соціопат з банкою пива в руці і цигаркою в зубах. Він буде шлятися по злачних місцях свого королівства, щоб підчепити там якусь симпатичну ципу. Буде тусуватися зі своїми дружбанами, грати в боулінг черепом бідного Йорика... Ну, ви розумієте. Шекспірознавці всіх часів і народів заїкатися почнуть від цього! А взагалі забавно: я ж кар'єру починав саме як драматичний актор. Життя іноді такі фінти видає, що диву даєшся.
- Ви часто знімаєтеся з Беном Стіллером – зіграли з ним у семи фільмах. А в житті ви друзі?
- Не розлий вода, постійно ходимо один до одного в гості. Я навіть був нянькою у його доньки, коли йому треба було з дружиною кудись терміново виїхати. А що: я дітей люблю, нам було весело.
- А у вас самих...
- ...двоє: донька Локлін – їй 5 років, і син Вернон – йому два рочки.
- Показуєте свої картини доньці? Синові ще явно зарано.
- Боронь боже! Вона звикла, що татко – це цілком серйозний дядько. А в кіно я постійно граю шалапутів всіх мастей.
- Найбезглуздіший вчинок у вашому житті?
- О, їх багато. Але, напевно, найбільш "шизанутий" – це коли я стрибнув із парашутом. Але не один, а з моєю матусею. А їй, між іншим, 78 років, і ми стрибали з висоти 4000 метрів! При цьому мама ще знущалася наді мною. Мені було страшно, а вона: "Не бійся, синку, прорвемося!". І потім єхидненько так: "Що, стислося в одному місці?". Ну, я психанув і ломанувся в люк першим. Летів і матюкався; я і не знав, що знаю стільки матів!
- Для вас є заборонені теми?
- У гуморі – ні. А в особистому житті – так. Я дико втомився від розпитувань про моє весілля з Дженніфер Еністон, що не відбулося. Це було і минуло. Крапка.
- Дія вашого останнього фільму "Між справою" (зараз ця стрічка йде в українському прокаті. – Авт.) відбувається в Німеччині. За родом діяльності вам часто доводиться подорожувати?
- Обожнюю цю справу. Раніше мене мерехтіння всіх цих аеропортів і готелів дуже виснажувало. Але потім я став скрізь брати свою дружину (Кайла Вон – персона не медійна, до заміжжя була працівником ферми. – Авт.), і все змінилося. Там, де моя дружина, автоматично стає по-домашньому затишно. Майже як у нас вдома в рідному Чикаго. Єдиний мінус – не завжди є можливість побачити те чи інше місто. Адже графік перебування найчастіше дуже жорсткий. Але ми з Кайлою все одно умудряємося викроїти час, щоб прогулятися, причому без всяких гідів – вони тільки заважають. Ми ходимо там, де самі цього захочемо, п'ємо каву в якихось кафешках, спілкуємося з офіціантами і купуємо сувеніри.
- У вас легкий характер чи ви схильні до рефлексій?
- Обожнюю копатися в собі. І часом мене від цього трохи клинить. Тоді мені треба виговоритися. Але оскільки я не вірю в психіатрів, та й грошей на них шкода, то під удар потрапляють мої близькі. Я включаю в собі тирана і змушую їх вислуховувати все моє ниття. Причому такі терапевтичні бесіди часом можуть тривати дві-три години. Так-так, зі мною нелегко (сміється)!
- Ви нещодавно залишили відбитки своїх рук на Алеї слави у Голлівуді.
- Це був найбільш хвилюючий момент у моєму житті. Сам не очікував – я тоді навіть трохи ганебно не заплакав! До речі, я залишив відбитки не тільки рук, але й ніг. Зіпсував у бетоні туфлі, але не викинув їх – залишив на пам'ять. Я іноді буваю таким сентиментальним...