23-річний режисер. Гроші на кіно збирав усім світом.
— Максиме, ваш фільм для прокату розкручують як перший український психологічний трилер. Чому глядачеві варто подивитися це кіно?
— Тому що ця картина тримає в напруженні, інтригує. За сюжетом одному письменнику впродовж трьох років приходять повідомлення від невідомого абонента з передбаченнями майбутнього. Найдивніше, що всі прогнози збуваються незалежно від дій головного героя. Всі спроби знайти автора повідомлень закінчуються провалом. І ось одного разу письменник отримує смс, де написано, що він помре сьогодні... Я є фанатом жанру трилера і намагаюся не пропускати жодної прем'єри маститих режисерів. Мої кумири в цьому жанрі — Хічкок і Фінчер. Під час роботи над цим фільмом я брав потроху від кожної режисерської кухні.
— Це правда, що актори у вашому фільмі (сам Стецьків виступив не тільки як режисер, але і виконавця головної ролі, сценариста, продюсера і композитора) знімалися безкоштовно?
— Не всі, але більшість — так. Багато артистів після прочитання сценарію самі пропонували зніматися на благодійних засадах. А зняли ми картину за 15 повних знімальних днів. Але при цьому довго вибирали локації. Наприклад, я довго шукав у Києві необхідну натуру, але не знайшов. Довелося їхати за нею до Чернігова.
— На зйомках траплялися якісь казуси?
— О так! Наприклад, в один з кульмінаційних моментів, коли герою повинно було прийти смс з текстом "Це кінець!", Я попросив свого помічника відправити повідомлення акторові, щоб він відіграв реакцію в кадрі. І ось помреж відправляє одне смс, друге, третє, а воно ніяк не доходить до адресата. Як потім виявилося, він помилково відправляв ці повідомлення власній мамі. Уявляю, як жінка злякалася, отримавши від сина чотири смс зі словами: "Це кінець!" (Сміється).
— Ви в якості актора знімалися в серіалі "Чарлі", де вашим партнером був актор Максим Аверін.
— Так, це так. Максим — чудовий артист. Мене підкорило те, що він постійно імпровізує на майданчику. Після зйомок ми здружилися, я часто бував на його спектаклях.
— В інтернеті написано, що ви закінчили театральний університет ім. Карпенка-Карого...
— Про цей факт своєї біографії я набрехав (сміється). Коли я почав свою кар'єру як актор і приходив на кастинги, мене не хотіли навіть слухати і брали тільки в масовку, дізнаючись, що у мене немає "корочки". У нашій країні, щоб бути актором, треба обов'язково мати вищу акторську освіту. А я так не вважаю — потрібна тільки практика, практика і ще раз практика! До того ж не факт, що університети можуть розпізнати обдарування. Спілбергу, наприклад, при вступі до кіношколи двічі відмовляли з формулюванням, що у нього недостатньо таланту. А Джеймс Кемерон говорив, що найпрекрасніший момент у його житті був, коли він провалився на іспитах в кіношколу.
— І як вам вдалося в такому юному віці (Максиму — 23 роки. — Авт.) знайти спонсорів для втілення своєї ідеї?
— Пошук фінансування — досить складний період. Що стосується нашого проекту, то фраза "з миру по нитці" кращим чином характеризує його. Ми приходили до різних людей і просто просили нас підтримати, хто чим може. Ми говорили: "Дайте нам грошей зараз, а потім ми все повернемо, коли фільм вийде в прокат і ми продамо його на ТВ". І знаходилися люди, які не побоялися ризикнути: хтось допомагав з орендою, хтось — з технікою. Коли у тебе обмежений бюджет, ти починаєш включати мізки, як все зробити не тільки дешевше, але і краще.