В 2021 році металургійні комбінати виготовили на 3,3% продукції більше, ніж 2020-го: 21,1 млн. т чавуну, 21,3 млн. т сталі та 19,4 млн. т прокату.
У березні 2022 року ММК ім. Ілліча та "Азовсталь" (обидва комбінати – з м. Маріуполь) потрапили в зону бойових дій та вимушено зупинилися. Крім того, весь березень "Запоріжсталь" (м. Запоріжжя) знаходилась в стані гарячої консервації.
Станом на 14.04.2022 р. працюють чотири великі комбінати: АМКР (м. Кривий Ріг), "Запоріжсталь" (м. Запоріжжя), Дніпровський МЗ (м. Дніпро) та Дніпровський МК (м. Кам’янське).
Виробництво чавуну
Станом на квітень 2022 року внаслідок облоги Маріуполя виробництво на ММКІ чи "Азовсталі" неможливо. Без урахування цих комбінатів та з урахуванням гарячої консервації "Запоріжсталі" в березні, виробництво чавуну за 2022 рік зменшиться на 9 млн. т до 11,5 млн. т.
Компенсація шляхом збільшення випуску на працюючих домнах можлива лише теоретично: всі вони задіяні на 80% від максимальної потужності. Відтак, потрібно виводити домни з консервації.
Наразі відомо, що законсервовані дві домни на АМКР, дві на ДнМЗ та одна на ДнМК. Їх запуск збільшить випуск чавуну на 5 млн. т. на рік, але для цього потрібно $550-600 млн інвестицій та щонайменше 9 місяців на підготовчі роботи.
Виробництво сталі
На комбінати з Маріуполя припадає випуск майже 9 млн т сталі. Без них та внаслідок консервації Запоріжсталі протягом березня випуск в 2022 році зменшиться до 11,5 млн т.
Компенсація можлива лише на трьох конвертерах ДнМз (1,5 млн т на рік). Однак відсутність чавуну може суттєво обмежити випуск сталі.
Напівфабрикати були представлені трубною заготовкою (біля 10% випуску, вироблялася НТПЗ), слябами (біля 45% випуску, майже всі були вироблені на "Азовсталі") та квадратною заготовкою (біля 45% випуску, виробляли АМКР та ДнМЗ).
Внаслідок зупинки "Азовсталі" виробництво слябів упаде. Більшість слябів експортувалися. При цінах біля $600 за т, вироблені на "Азовсталі" 3,3 млн. т слябів – це втрачені $2 млрд. експорту.
Збереження виробництва та експорту квадратної заготовки більш вірогідне: її виробники, ДнМЗ та АМКР, знаходяться у відносній безпеці.
Листовий прокат складається з тонколистового прокату (43%), товстолистового прокату (37%), х/к прокату (14%) та прокату з покриттям (7%).
Майже 60% листового прокату було вироблено на "Азовсталі" (0,8 млн. т) та ММКІ (3,8 млн. т). Відтак, втрачено до 70% виробництва прокату з покриттям (біля 0,4 млн. т на рік), весь товстолистовий прокат (3 млн т), до 35% х/к прокату (0,3 млн т) та до 30% тонколистового прокату (1 млн т).
Виробництво сортового прокату знизиться приблизно на 10%: "Азовсталь" та ММКІ його майже не виробляли.
Основна стратегічна проблема – це виробництва товстого листа, потрібного для оборонної промисловості, інфраструктурних проєктів, елеваторів та веж для вітрогенераторів. Його виробляли ММКІ та "Азовсталь". Це виробництво можливо на "Запоріжсталі", де в наявності необхідне обладнання. Інші втрати суто економічні: 8,2 млн. т продукції Азовсталі та ММКІ за ціною $600-1 200 за т – це до $5-10 млрд. експорту на рік.
Забезпечення сировиною
Україна достатньо забезпечена залізною рудою та залізорудною продукцією (аглоруда, котуни, концентрат).
Основна проблема на даний момент – вугілля.
При зменшенні виробництва чавуну до 12,3 млн т на рік на комбінатах з обладнанням для пиловугільного вдування, потреби України біля 5,2 млн т коксівного вугілля.
Річний видобуток коксівного вугілля в Україні – до 4,1 млн т, 2,5 млн т з яких – це ш/у "Покровське". Всі шахти, що видобувають коксівне вугілля, розташовані в м. Покровськ та м. Добропілля (північно-західна частина Донецької області). Відтак, ці підприємства – в зоні ризику.
Крім того, для галузі потрібно біля 1,2 млн. т вугілля для пиловугільного вдування. Це вугілля до початку війни імпортувалося з РФ. Альтернатива – це імпорт з Австралії, адже інші країни в змозі забезпечити лише невеликі обсяги поставок.
Внаслідок втрати портів можливості щодо імпорту вугілля в Україні обмежені. Перш за все, ЄС відмовився купувати коксівне вугілля та вугілля для пиловугільного вдування в РФ, і зараз імпортує вугілля з США, Канади та Австралії. Це підвищило ціни на вугілля та ускладнило логістику: морські порти перевантажені, адже не всі з них готові приймати вугілля з екологічних міркувань (це особливо стосується вугілля, що далі поїде в інші країни залізницею).
Є проблеми також і з постачанням флюсів, необхідних для виготовлення вапна. Річні потреби у вапняках – близько 10-12 млн т. Після зменшення випуску в 2022 році, потреба прогнозовано зменшиться удвічі, до 5-6 млн т.
До початку війни 2014-го українські металурги використовували вапняки з Оленівського родовища. Ці вапняки видобували Новотроїцьке РУ, Комсомольське РУ та Докучаєвський ФДК. В 2014 році зупинилися Докучаєвський ФДК та Комсомольське РУ, отже вапняки видобувалися на Новотроїцькому РУ, яке зупинилося в березні 2022-го.
Альтернатива – постачання вапняків з невеликих родовищ правобережної України. Однак вони гірші за вапняки з Оленівського родовища, а крім того – логістика цих постачань складніша. Імпорт вапняків теоретично можливий з ОАЕ, Туреччини або Словаччини, але внаслідок обмеженого доступу України до портів фактично імпорт можливий лише з Словаччини.
Вплив зупинки комбінатів у Маріуполі на ВВП України
Річне зниження виробництва сталі на 8,2 млн т внаслідок зупинки "Азовсталі" та ММКІ при цінах $600-1 200 за т призведе до зниження експорту на $5-10 млрд на рік.
На підставі звітності за 2020 р., який був поганим для вітчизняних економіки (внаслідок пандемії) та металургії (внаслідок низьких цін та високого курсу гривні), Азовсталь створила 0,19% ВВП та посприяла створенню ще 1,02%, тоді як ММКІ створив 0,24% та посприяв створенню 1,60%. Втрата комбінатів призведе до втрати 3,05% ВВП: 0,43% прямих втрат та непрямих втрат 2,62%.
В 2021 році після суттєвого зростання цін на сталь, прямий внесок "Азовсталі" та ММКІ у ВВП України прогнозований на рівні 0,3% та 0,5% відповідно, тоді як непрямий внесок – на рівні 1,25% та 2%. Відтак, втрата двох комбінатів тотожна втраті близько 4% ВВП.