Цього тижня Рада несподівано для влади відмовилася виносити на розгляд резонансний законопроєкт про "економічний паспорт". Він передбачає, що на персональних рахунках неповнолітніх українців накопичуватимуться кошти за користування та видобуток надр країни. За внесення документа до порядку денного наскребли лише 202 голоси із 226 потрібних.
На жаль, але прикра осічка з голосуванням навряд чи стане причиною для відкликання законопроєкту. Від ідеї запровадження "економічних паспортів" ніхто не відмовиться. Документ внесуть до зали за першої ж нагоди.
Ось тільки дана ініціатива не має нічого спільного із реальною турботою про майбутні покоління. Все це скидається на дуже жорсткий популізм з неймовірно важкими наслідками для економіки.
Наївно розраховувати, що через 18 років народжені у 2019 році отримають обіцяну суму для покупки нерухомості чи оплати навчання в університеті.
По-перше, як я вже писала, гроші у так званому Фонді майбутніх поколінь не захищені від інфляції та девальвації. На момент видачі вони суттєво знеціняться. За минулі 18 років інфляція в країні перевищила 700%, національна валюта за той же період девальвувала у п'ять із половиною разів.
Тільки уявіть: щороку український уряд вилучатиме з економіки від 1,5 до 2,5% ВВП, заморожуватиме у Фонді майбутніх поколінь і ще сплачуватиме за це відсотки по ОВДП за рахунок платників податків. Як вам таке ноу-хау?
В результаті у бюджеті утворюється немислима дірка, джерел покриття якої ніхто не називає. А далі почнуть виникати труднощі з виплатами бюджетникам та пенсіонерам, фінансуванням медицини та освіти.
Через 18 років власники "рентних" рахунків отримають у кращому разі суми, що сильно знецінилися. Якщо взагалі отримають.
А ще питання – хто вигадав відкривати рахунки лише дітям, які народилися з 2019 року? І чому на гроші у майбутньому навіть гіпотетично не може претендувати народжений, наприклад, у грудні 2018-го? Де логіка?
Ще раз повторюся: зараз ця витівка виглядає популізмом, що погано пахне, з вельми трагічними для економіки наслідками. Вважаю, що за нинішніх умов доцільно не тиснути на парламент у спробі винести на розгляд відверто шкідливий законопроєкт, а зовсім відкинути ідею його ухвалення.