Доповідь прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаазі щодо подій на Майдані в листопаді 2013 – лютому 2014 року на даний момент не має прямих юридичних наслідків, оскільки не є судовим рішенням. Українська судова система може приймати самостійні рішення щодо подій, які відбулися на Майдані півтора роки тому, для цього не обов'язково звертатися до Гааги.
Інша справа – якщо ми хочемо вирішити питання на міжнародному рівні, домогтися міжнародних наслідків стосовно представників команди колишньої влади, наприклад, екс-глави МВС Віталія Захарченка, екс-голови СБУ Ігоря Калініна або самого Віктора Януковича. У такому випадку потрібно ретельно і дуже переконливо документувати всі дані, а не займатися ними так, як це відбувалося весь останній рік. Це дуже серйозна робота, причому різних відомств – і прокуратури, і спецслужб і так далі. До цього потрібно підійти максимально відповідально.
Однак, за логікою, спочатку має бути прийняте судове рішення на території України, а потім можна звертатися і до Гааги.
При цьому необхідно вирішити питання, на якій підставі Міжнародний кримінальний суд в Гаазі може розглядати питання про події на Майдані. Навіть в історії з малайзійським "Боїнгом" є складнощі, оскільки ні Україна, ні Малайзія, ні Росія не знаходяться під юрисдикцією Міжнародного кримінального суду. Наша країна лише підписала Римський статут, але не ратифікувала його, тому не є державою-учасницею МКС в Гаазі. Тому або Україна повинна приєднатися до Римського статуту в повному обсязі, або повинна бути дотримана спеціальна процедура, чому Міжнародний кримінальний суд має розглядати ці події.
Від редакції. Що говориться в доповіді прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаазі:
З 21 листопада 2013 по 22 лютого 2014 відбулися масові акції протесту проти уряду Януковича в Києві та інших регіонах України. Наявна інформація свідчить про те, що у відповідь на ці події сили безпеки України часто використовували надмірні і невибіркові силові методи проти демонстрантів та інших осіб, таких як журналісти, що висвітлюють події (...)
Учасники акції протесту та інші особи були вбиті, а також піддавалися жорстокому поводженню, в тому числі надмірного застосування сили, в результаті чого отримали серйозні травми (...) з боку членів правоохоронних органів і "тітушок".
Наявна інформація свідчить про те, що сили безпеки і "тітушки" переслідували осіб на підставі їх дійсної чи уявної політичної приналежності (а саме – опозиції уряду Януковича) (...)
Грунтуючись на наявній інформації, можна зробити висновок, що такі акти насильства, здійснені, згідно з повідомленнями, членами українських сил безпеки і пов'язаними з ними невідомими приватними особами ("тітушки"), були спрямовані проти цивільного населення, що передбачено ст. 7 Статуту (...)
На основі попереднього аналізу Управління, можна зробити висновок, що акти насильства, здійснені, згідно з повідомленнями, українською владою між 30 листопада 2013 і 20 лютого 2014, можуть являти собою "напади на цивільних осіб", що відповідає статті 7 (2) ( а) Статуту.
Тим не менш, для того, щоб підпадати під дію статті 7 Статуту, така атака повинна бути широко поширена або мати систематичний характер. Широке поширення або систематичний характер нападу є відмінною рисою злочинів проти людяності. Управління вважає, що на даному етапі надто обмежена інформація для того, щоб підтримати висновок про те, що напади були широко поширені або носили систематичний характер.