Повна плутанина, черга на паспортний контроль – величезний, люди товпляться в тісному залі, не розуміючи, за ким займати і навіщо взагалі вони тут. Істерично плаче дитина, чоловік у віці, не витримавши годинного очікування "на ногах", лягає просто на підлогу.
- Поль! Поль! – Надривно кричить жінка – сина в натовпі загубила. Офіцер щось кричить по-французьки – і де тільки поділася традиційна ввічливість... Де б ви думали все це відбувається? Навряд чи здогадаєтеся. Респектабельний аеропорт Ніцци, куди прибувають гості і учасники Каннського кінофестивалю.
Наш рейс – з Амстердама; там же, в Голландії, ми пройшли шенгенський кордон, отримавши заповітний штамп в паспорт. Але у французів – свої порядки, що їм до цього. Пасажирів, які прибули до Франції рейсами з Європи, – по суті внутрішніми рейсами – змусили ще раз пройти прикордонний контроль. Чи то біженців побоюючись, чи то турбуючись про безпеку учасників Канн, на ще не так давно прозорому кордоні – подвійний контроль.
У самому місті теж – безпрецедентні заходи безпеки, скільки їжджу на фестиваль, не пам'ятаю такого. Щоб для глядачів був особистий огляд, щоб перед кожним показом в зал заходили фахівці з розмінування – вибухівку шукають; щоб в морі біля Палацу фестивалів – там, де пришвартовані розкішні яхти гостей і самих зірок, – водолази чергували. Цікавлюся у організаторів, вони-то самі що думають. Кажуть, "теж не в захваті", але куди, мовляв, дінешся. Французьке МВС, отримавши напередодні фестивалю оперативну інформацію, мовляв, "все можливо і рівень загрози серйозний" зажадало, що називається, "закрутити гайки". У підсумку – за офіційними даними – контроль за відвідувачами Палацу в ці дні здійснюють чотири тисячі агентів безпеки.
Біля "Гранд Хайяту", де в період фестивалю традиційно живуть багато зірок, зустрічаю двох молодих хлопців у білих куртках і з... соколами в руках. Невже і це – для безпеки?! Розговорився з одним з них, Крістофом. Виявилося, загрози терактів ні до чого, тут інша загроза для зіркових гостей готелю. Чайки знахабніли настільки, що без докорів сумління тягають їжу під час сніданку та вечері, який накривають під відкритим небом. "Тільки уявіть, що буде, коли туша вагою більше кілограма спланує на столик, де накриті страви і напої, розкидаючи тарілки і келихи", – емоційно розповідає Крістоф. "Зірки в розкішних сукнях – і тут – бризки соусу і шампанського на всі боки". Персонал з набігами крилатих злодійок не справлявся – в результаті в штаті з'явилися два сокола.
А чайки носяться тепер над морем. Тут же, зовсім поруч. Погода чудова, пляжі переповнені. У тому числі і в закритій фестивальній зоні, куди тільки по спеціальних бейджиках і пройдеш. Вдень – коли зустрічі вже закінчені, а до вечірніх показів ще далеко, тут поряд загоряють і імениті продюсери і технічні співробітники, і журналісти. Вод Каннським сонечком всі рівні. По негласній домовленості навіть зухвалі каннські папараці своїх не чіпають – і не намагаються зловити пікантний кадр. Ласкаве море, усміхнені обличчя. Тільки адже днями учасники фестивалю бігли з пляжу в жаху – коли до берега пристав човен з озброєними людьми. Французька фірма вирішила провести рекламну кампанію. Але перша реакція була блискавичною – у всіх адже в пам'яті ці страшні кадри з новин: залитий кров'ю пляж, недавній розстріл туристів на пляжі в Тунісі.
Так що головні європейські виклики – біженці, криза "Шенгену", загроза нових терактів – в цьому році і на Каннському конкурсі і на всіх, хто приїхав на Лазурний берег, позначилися. І це в кіно можна легко знайти рішення, вписати в сценарій чергового супер-агента, який розкриє будь-яку змову, закінчити хепі-ендом. А в житті на дуже багато питань, пов'язаних з безпекою, відповіді як і раніше немає.