Хіба це свято – День Конституції? Усі 19 років існування Основного закону тільки й говорять , що його треба міняти. Президенти не упускали можливості повернути Конституцію в потрібному для себе напрямку – в 2004 -му (після першого Майдану ) , в 2010 – му, в 2014 роках. Замість того, щоб змінювати життя українців і проводити реальні радикальні реформи , лідери перекроювали текст документа в своїх інтересах. Для українців День Конституції – просто зайвий день на додаток до вихідних.
Зате ми точно знаємо, на що витрачає ці три вихідних президент Петро Порошенко. Він пообіцяв " дуже уважно " вивчити рекомендації Конституційної комісії щодо змін до Конституції щодо децентралізації і до ранку вівторка внести проект змін до парламенту.
Продовження також заздалегідь відомо – до кінця літа його схвалять депутати , потім Конституційний суд , а на початку осені документ отримає не менше 300 голосів у Верховній Раді.
Перше, що хочеться відзначити – це повне ігнорування гласності у ході підготовки змін . Коли я пишу ці рядки, в навколополітичному середовищі плодяться домисли про зміст реформи. В першу чергу , яким чином прописаний особливий статус частини Донбасу – самий неприємний для України пункт угод Мінська -2.
Зрозуміло, чому для Петра Порошенка необхідність терміново надати більш широкі права регіонам і особливі права неконтрольованим територіям виявилася вимушеною . Він , опинившись не в стані протягом більше року досягти миру, на очах втрачає зовнішню підтримку . При цьому ризикує залишити виснажену економічною кризою і військовими діями країну без західної фінансової допомоги.
Відомо, що документ писали не члени Конституційної комісії , про що вони самі з образою говорять. Підозріло швидко, за пару днів замість звичайних декількох тижнів , проект отримав схвалення Європейської комісії "За демократію через право", більш відомої як Венеціанська комісія.
Члени цього консультативного органу з конституційного права при Раді Європи лише висловили претензії з приводу надмірного перерозподілу повноважень на користь президента, які мало не суперечать поняттю децентралізації. Як справжній бізнесмен , Петро Порошенко , схоже, не зміг втриматися, щоб не виторгувати собі такі повноваження, які не снилися навіть Віктору Януковичу.
Наприклад, коли в кінці 2013 -го – початку 2014 року місцеві ради західних областей стали переходити на бік Майдану , тодішній президент нічого не міг з цим вдіяти . А згідно з проектом змін до Конституції , президент зможе в будь-який момент розпускати органи місцевого самоврядування та відправляти у відставку обраного керівника населеного пункту аж до голови сільради .
Президент зможе призначати свого представника, так званого префекта , повновладного господаря в регіоні, замість нинішнього керівника місцевої адміністрації , якому, теоретично , місцеві ради зараз можуть висловити недовіру і домогтися його відставки.
Префект ж ( підконтрольний президенту, хоча й , з урахуванням зауважень Венеціанської комісії , підзвітний Кабміну ) зможе затверджувати акти органів місцевого самоврядування або скасовувати їх. Він отримає право управляти всією територією після розпуску місцевої ради або відставки мера цілий рік без всяких дострокових виборів.
Отже , місцеві ради будуть на гачку у президента , а їх рішення – цілком залежати від його представника .
Обіцяна децентралізація обертається , навпаки , посиленням контролю з боку Києва і, як наслідок , консервацією влади. Можна пояснити це необхідністю контролю фінансів : центр не хоче передавати регіонах гроші , побоюючись, що з місцевих бюджетів їх розкрадуть .
З іншого боку, дочекаємося місцевих виборів 25 жовтня і подивимося, чи не скористається своїм новим конституційним правом президент , наприклад, якщо в Харкові вибори мера виграє Геннадій Кернес або в ряді міських і обласних рад Південного Сходу більшість отримає " Опозиційний блок ".
Напевно, це мало хвилює західних учасників мінських переговорів, які , з початком децентралізації як важливої умови Мінська -2, всю відповідальність за події в нашій країні можуть перекласти на Київ. Мінська -3 може і не бути , як і Майдану -3. Адже це про Британію говорив Вінстон Черчілль : " Коли наші королі в протиріччі з нашою конституцією , ми міняємо наших королів" .