Ми були читаючою нацією. Були, а чи залишаємося? За статистикою, в Україні прочитують сім книг на рік (Research & Branding Group, дані 2017 року). Але, так чи інакше, якщо скласти всі шкільні підручники, інтернет-статті, профінструкціі, то за своє життя ми поглинаємо тонни текстів, з яких, в середньому, засвоюємо від 60% до 80% інформації. І це, до речі, чимало.
Раніше було модно читати класику, зараз більше сучасну публіцистику і так звану "бізнес-літературу". Книги, безумовно, дають поживу для розуму і неймовірно корисні для нашого розвитку. Художня література збагачує наш емоційний інтелект, надихає, розширює словниковий запас. Від бізнес ж літератури у нас інші очікування. Ми заглиблюємося в чужі роздуми з метою отримати користь, поліпшити своє соціальне життя.
Однак, почитавши всі розумні думки, як часто ми наближаємося в своїх успіхах до авторів, які написали їх (книги)? Прочитавши всі розумні роздуми про те, як стати багатим (успішним, ефективним, щасливим, вільним, одруженим – потрібне підкреслити), хіба ми такими стаємо? Або простіше: чому розумні книги не працюють?
Розмірковуючи на цю тему і, звичайно, прочитавши чимало бізнес-книг, спробую зробити кілька висновків.
Висновок номер один. У книгах найчастіше відповідають на питання ЯК.
Тобто, дають розгорнуту інструкцію в публіцистичному стилі.
Наприклад, ви твердо вирішили стати в цьому житті, ну, або на якийсь час, блондином (кою) і вам треба: коректно змішати всі хімічні елементи фарби + правильно нанести їх на волосся. Усе.
Я маю на увазі, що людина вже абсолютно чітко розуміє свою проблематику, свій наступний крок. Вона провела самоаналіз, критично і з боку подивилася на свою ситуацію. Дійшла певних висновків.
Все, що вона очікує від книги, – це якраз інструкція: зроби так і ось так. Адже автор давно пройшов весь шлях і говорить про те – ЯК. А читачеві якраз не вистачає підходів і технік. В такому випадку настає повна ідилія і абсолютна користь.
АЛЕ! Адже так буває дуже рідко, і ми звертаємося до книжок та інших джерел частіше як раз в стані пошуку. І найчастіше саме читачеві і незрозуміла причина своїх невдач, або – що саме необхідно робити далі. Тоді прочитана книга лягає просто на полицю її підсвідомості в надії колись стати корисною.
Висновок номер два. Не мій герой.
Зазвичай книги пишуть цікаві, в чомусь видатні люди. В усякому випадку, книги, які дійшли до читача і стали популярними, точно пишуть талановиті автори. У них люди розкривають частинку свого світогляду, свого бачення, свого життя, своїх особистих прикладів, або своїх спостережень за чужими прикладами.
І тут з'являється один важливий нюанс: не всі талановиті автори – наші герої. Адже щоб по-справжньому чогось навчитися у людини, необхідно щиро нею захопитися. І не тільки захопитися, а ще й захотіти стати схожим на цю людину, перейняти частинку його Карти Світу, або як мінімум прийняти її. Подивитися на всі з її позиції і ракурсу, відчути, що вона відчуває. На якийсь момент стати нею.
Саме в цьому випадку поради працюватимуть, а техніки будуть виконані. У зворотному випадку ми просто спираємося на загальновизнаний авторитет і говоримо – гарний автор, просто молодець, і книга хороша, корисна. Хоча навіть не завжди насправді зрозуміли, що саме цей бізнес гуру мав на увазі в своєму творінні. Книга емоційно не зачепили нас, а, значить, також переходить на запилену полицю глибин нашого розуму.
Висновок третій. Про мотивацію.
Поговоримо про мотивацію. Адже в книгах ми частіше шукаємо саме її, а зовсім не інструкцію. Але тут, дорогі мої, хочу зняти всі звинувачення з авторів книг. Вони не зобов'язані, просто не зобов'язані вас мотивувати. Вони говорять про своє – і правильно роблять. А мотивувати вас на свої зміни, поліпшення, старання, зростання, повинні тільки ви самі. І формувати цю звичку: постійно шукати в собі мотиваційні ключі, теж можете тільки ви. Ціною постійної внутрішньої роботи і чималих духовних зусиль.
І книги іноді можуть в цьому допомогти. Якщо це сталося – бінго! Всі пазли склалися. Але ще раз повторю: джерело вашої мотивації – тільки ви. Не варто переносити цю відповідальність з себе на неживі (і навіть на одухотворені) предмети.
Висновок четвертий. (не) Емоційність.
Бізнес-книги, написані в публіцистичному стилі, рідко доносять емоційні посили. І, загалом, такої мети у них і немає. Це вам не стендалевське "Червоне і чорне". А ми, в наш емоційно голодний вік, без хороших струсів нічого і не розуміємо. Або не хочемо розуміти. Прочитали розумну книгу, рівну, грамотну, з фактами і кейсами, з роздумами і аналізом. Знизали плечима, відклали в бік. А коли картинок мало – зовсім біда. Навіть очей не зачепило.
Тому що немає досвіду думати. А хочеться, щоб мішком по голові, як Тоні Роббінс (мотиваційний тренер), не просто емоційно, а емоційно в кубі. Тоді ніяких грошей не шкода. Але, come on, друзі, наскільки вистачає таких посилів, коли без власних висновків?
Висновок останній. Не на користь авторів.
Тут я виступлю не як письменник, а як читач. І погоджуся, що часто у великих і розумних бізнес-книгах буває багато води. Прикладів, які відірвані від реальності або специфічні в зв'язку з іншою ментальністю. Оповідань про своїх собачок, кішечок, сусідів, які ніяк не підкріплюють текст.
А думка всього одна, і звучить вона зазвичай десь ближче до кінця. Але, тут така справа, з одного боку, шкода читацького часу і сил, з іншого – а платять же за кількість символів, та й попередні ласки начебто ніхто не скасовував.
Так що ж робити, запитаєте ви? Не читати зовсім?
Звичайно, читати. Але постаратися робити це більш ефективно. Не очікувати від книг чарівних підказок, не переносити на них всю відповідальність за успіх або невдачі, шукати своїх авторів. І звичайно, розвиватися далі! Тому що progress never stop. І нехай книги нам в цьому правильно допоможуть!