Кабмін оприлюднив свою постанову №271 від 12 травня "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації в 2015 році". Документ цей дуже цікавий.
Насамперед тому, що в ньому містяться списки об'єктів, які підлягають приватизації в 2015 р., тобто вони повинні бути продані до кінця року! Але об'єктів дуже багато: в одному списку – 286, у другому – 43, приватизацію яких можна почати тільки після того, як Верховна Рада виключить їх з переліку заборонених до приватизації. Нагадаємо, що до кінця року залишилося сім місяців.
Терміни для продажу такої кількості об'єктів встановлені нереальні. Це підтверджують і чиновники. Так 22 квітня, виступаючи на засіданні спецкомісії Верховної Ради з питань приватизації, Дмитро Парфененко, в.о. голови Фонду держмайна, сказав: "Існують технологічні терміни з приватизації, встановлені законодавством та підзаконними актами, – це мінімум півроку. Якщо ми стартуємо в травні, то в найкращому випадку гроші будуть під Новий рік. А якщо затягнеться, то перейде на наступний рік".
Але Кабмін дуже квапиться – в постанові написано, що передприватизаційна підготовка об'єктів повинна проводитися не обов'язково, а в разі потреби. Але без такої підготовки об'єкт можна хіба що подарувати, а не продати за якісь адекватні гроші.
Нагадаємо, що в держбюджеті на поточний рік закладена сума надходжень від продажу держмайна в 17 млрд грн. За три місяці року від приватизації отримано 103 млн грн (за весь 2014 – 466 млн грн), а за словами того ж Парфененка, всю заплановану суму можна отримати від продажу двох об'єктів – Одеського припортового заводу і "Центренерго". Так навіщо весь інший перелік?
Повторимо – до чого поспіх? Адже в лютому Айварас Абромавічус, міністр економічного розвитку і торгівлі, говорив: "Моя точка зору, що через військову ситуацію в країні нічого продавати зараз не треба – проводити реформу, робити все прозоро, публікувати звіти і десь на початку другого півріччя вже можна сказати: ось ці підприємства збираємося продавати, якщо ринкові умови дозволять. Якщо до того моменту змінимо процедуру приватизації і відчуємо, що є попит на компанії, звичайно тоді можна... Це буде в кінці четвертого кварталу або на початку наступного року". Ситуація в країні, як мінімум, не погіршилася з того часу. А ще 22 квітня Абромавічус говорив про те, що найближчим часом буде підготовлений і опублікований список об'єктів для приватизації на 2015 і 2016 рр., але з'явився він лише на поточний рік.
Чому список об'єктів з'явився тільки в середині травня, хоча за законом він повинен був бути складений через два тижні після прийняття бюджету на рік?
Чи готові сьогоднішні Фонд держмайна та Антимонопольний комітет до такої напруженої і складної роботи з приватизації?
Куди будуть інвестуватися кошти накопичувальної частини пенсійної системи, яка з'явиться в наступному році, якщо найсмачніші об'єкти держвласності будуть до того часу приватизовані?
Чому приватизацію намічено проводити так, що вона практично не зробить стимулюючого впливу на вітчизняний фондовий ринок?
Відповідей на ці запитання влада не дає, тому й складається враження, що високими цілями прикривається банальне бажання вирішити чиїсь особисті й партійні завдання.
В теорії все вірно – приватизація в Україні необхідна, держава повинна максимально віддалитися від управління об'єктами економіки. Проводячи приватизацію, вона скорочує поле для корупції, збільшує пропозицію на ринку капіталів, створює умови для залучення інвестицій.
Але якщо проводити приватизацію в умовах, коли рішення по конкретних об'єктах приймаються обраним колом осіб, а відповідальні органи змушені штампувати невигідні для країни рішення, то така приватизація не дасть ні реформаторсько-організаційного, ні фіскального результату, але додасть соціальної напруженості.
Кому це вигідно?