Емоційна втома, брак оптимізму і відчуття постійної нестабільності – ось найбільш характерні почуття, які зараз переповнюють більшість українців. Люди найменше думають про політику. Про те, хто правий, хто винен у тих чи інших подіях, що відбулися за останні пару років. Українці просто хочуть миру і спокою для своїх родин, своєї країни. Хочуть перестати думати, як їм виживати завтра.
Але що для цього необхідно зробити? Як перестати збурювати суспільство? Як зберегти єдність країни? Як відродити економіку? Як повернути людям віру в майбутнє?
По-перше, всі політичні сили повинні нарешті об'єднатися заради виживання країни
Не ті зараз часи, коли можна використовувати технології по розколу суспільства заради перемоги на виборах. І українці вже не ті. Особливо – після жахів війни. Війни, якої, можливо, ми могли б уникнути, якби раніше почали чути один одного. Розуміти один одного. Ставитися більш по-християнськи один до одного.
Саме на політичній еліті зараз лежить відповідальність за країну і за людей. Незважаючи на певні розбіжності, влада повинна почути опозицію, і разом вони мають працювати на благо України. Бо і влада, і опозиція представляють інтереси частини свого народу. І їх співпраця – це суттєвий крок по об'єднанню держави.
Крім того, як у владі, так і в опозиції є тямущі управлінці, які переживають за Україну. А українцям давно все одно, хто і під яким партійним прапором – лише б країну з кризи вивели і мир забезпечили. Навіщо нам воювати ще й один з одним? Повинна ж нас чомусь вчити історія. Як часів Гетьманщини, так і УНР. А історія показує: внутрішні чвари в тяжкі часи розрухи в підсумку завжди приводили до втрати української державності. Криму у нас вже немає.
У свою чергу, опозиція повинна відмовитися від популістської критики і пропонувати конкретні механізми реформ.
По-друге, пора перестати говорити, а необхідно почати реально щось робити
Більше року постійно говорять про реформи. Багато гарних слів, але на практиці нічого не відбувається. І пора б перестати списувати всі проблеми тільки на війну і економічна криза.
Навряд чи реформами можна називати постійне підвищення тарифів. Або "заморожені" зарплати і пенсії.
Проблема ж у тому, що саме зволікання з реформами тягне за собою посилення кризи. Це взаємопов'язаний процес.
Можливо, влада не до кінця знає, як саме проводити реформи. Які механізми необхідно запустити, щоб відновити економіку. Крім рецептів МВФ "затягнути пояси" (а ми пам'ятаємо, чим це закінчилося для Аргентини і Греції). Ну, так сідайте за круглий стіл з опозицією і розробляйте національний план реформ. І головне – прописуйте чіткі терміни його реалізації і відповідальних, оскільки фінансові резерви населення, м'яко кажучи, добігають кінця.
По-третє, країні потрібні свіжі ідеї від нових політиків
Необхідно визнати, що нинішню політичну еліту також необхідно "перезавантажити". Світогляд багатьох політиків давно застарів в епоху глобалізації. Якщо послухати їх, створюється таке враження, що Україна живе в якомусь штучному світі. Хоча давно ясно: будь глобальні економічні процеси відразу ж відображаються і у нас. Приклад – криза 2008-го року, який нас так нічому не навчив.
І, здавалося б, на останніх парламентських виборах в Раду потрапили молоді політики. Але більшість з них чомусь вважали за краще зосередитися на сьогохвилинних піар-інтересах. На люстрації (взагалі незрозуміло, що це таке) або на міфічної боротьбі з олігархами.
І ніяких креативних ідей. Ніякого стратегічного мислення. Вийшла підміна понять: прийшли молоді політики-теоретики, замість практиків.
Звичайно, не можна сказати, що немає нових облич з потенціалом, ідеями та практичним досвідом. Ось в тому ж "Опозиційному Кабміні" нещодавно прозвучала цікава ідея від "міністра освіти" Колесникової: звільнити молодих українців від прибуткового податку до 25 років, а роботодавців – від соціальних внесків за таких працівників. І справді: це може, з одного боку, зменшити в кризу величезну безробіття серед молоді, послабити навантаження на бізнес, з іншого – привчить молодих українців вже на початку своєї кар'єри працювати легально, а не отримувати зарплату "в конверті".
Або ідея від "міністра транспорту" Шемаєва (працював у Світовому банку): створити прозорий державний Дорожній фонд, з якого ремонтувати дороги. Адже зараз виходить, що українці, купуючи бензин, платять мільярди акцизного збору. Гроші йдуть кудись у бюджет. А потім розповідають, що коштів на ремонт доріг немає.
Питання тільки в тому: чи готова влада прислухатися до таких ідей опозиції?
Ну, і головне: країна зможе вийти з кризи, а люди повірять у реформи, тільки при наявності важливого чинника – діалогу політиків і суспільства про суть проведених реформ. Поки що, на жаль, цього не спостерігається.
Втім, не варто втрачати оптимізм. Українці переживали і більш важкі часи