/ Фото: https://www.facebook.com/sergey.magera
Багатостраждальний законопроєкт № 4167 в останній редакції не став краще. Він все також відірваний від українських економічних реалій і європейської практики екологічної модернізації промисловості.
Із незрозумілої для бізнесу логіки автори документа наполегливо намагаються нав'язати промисловцям своє бачення зеленого переходу. Воно не просто оригінальне, воно по суті фантастичне. Судіть самі: на впровадження найкращих доступних технологій і методів управління (НДТМ) українським підприємствам дається лише 4-6 років. Для порівняння: країни Східної Європи, що входять до Європейського Союзу, витратили на цей процес 17-20 років. Причому в ЄС держава активно допомагає бізнесу впроваджувати екотехнології. Підраховано, що до 2021 року Євросоюз витратив на це 450 млрд євро, а до 2030 року планує витратити в два рази більше.
У нас же своя, сувора дійсність.
На впровадження НДТМ вітчизняним компаніям потрібно 270 млрд грн, а в планах уряду поки рівно нульова (!) підтримка промисловості.
Чому так відбувається? Висловлю особисту думку.
Не в образу комусь конкретно, хочу припустити, що екологічну та промислову політику в Україні сьогодні проводять люди, що не володіють для цього потрібними професійними знаннями і світоглядом. Тому виходять такі законопроєкти, як № 4167 і ряд інших, не менш одіозних документів і рішень. Тому наша промисловість третій рік поспіль перебуває в кризі.
Давайте замість наполегливого проштовхування цього законопроєкту, який, згідно з експертизою НАЗК, містить значні корупційні ризики, нарешті прислухаємося до того, що говорять промисловці. Влада повинна зрозуміти, що чути голос бізнесу не є слабкістю. Так завжди діють мудрі державники, перш ніж змінити правила гри в економіці. Якщо влада продовжить наполягати на голосуванні за з/п № 4167, то останній у разі прийняття стане картою деіндустріалізації України.