Бойовики "ДНР". Фото: AFP
Рівно рік тому, 7 квітня, в знеструмленому будівлі Донецької облдержадміністрації, деякі 150 "представники адміністративно-територіальних утворень Донецької області", як вони самі себе назвали, проголосили створення "Донецької народної республіки". Хто були ці люди, сподвижники яких напередодні остаточно захопили донецький "Білий дім", – толком невідомо досі.
Відразу після проголошення "ДНР" з флагштока біля будівлі ДонОДА був спущений прапор Донецької області і замість нього поставлений прапор забороненої судом за сепаратизм громадської організації "Донецька республіка". Раніше на сусідньому флагштоку прапор України поступився місцем російський триколор.
Хтось із спікерів оголосив перед людьми, які цілодобово перебували на барикадах біля входу, про створення республіки "у складі Російської Федерації", хоча в "декларації" було чітко сказано про суверенність нового територіального утворення.
З цього дня почалася історія тотального донбаського обману. Залякавши жителів регіону настанням української армії, бойовики перетворили їх життя в безрадісне існування і виживання. За рік всі їхні вчинки і дії спричинили за собою сумні наслідки і призвели до жахливих результатів. Сегодня.ua дізналася, як за рік існування "ДНР" змінилося життя громадян України, які проживають у Донбасі.
Війна
Закликаючи "Путіне, введи війська!", радикали майже домоглися свого. Не війська, але сотні і тисячі військовослужбовців регулярної армії плюс "добровольці" з Росії на Донбасі присутні з літа. Для багатьох несподіванкою став той факт, що Україна почала протистояти загарбникам. Почалася військова операція, в результаті якої загинули десятки і поранені сотні мирних громадян, знищені будинки та інфраструктура міст.
"Ми до останнього не вірили, що у нас буде війна. Всі чекали, мовляв, домовляться, побуянить і перестануть. Але не перестали, а влітку у нас біля будинку впали перші снаряди, – розповіла Сегодня.ua донеччанка Єлизавета Ханіна. – Ми за ніч зібрали речі і рано вранці рвонули на машині куди очі дивляться. Кажуть, від селища нашого мало що залишилося. Сусід загинув від осколка в своєму власному городі. Ми з селища Жовтневого, що недалеко від аеропорту, зараз живемо в Кіровоградській області".
Фото: AFP
Голод
Якщо до літа окупована бойовиками частина Донбасу жила не без проблем, але в регіоні хоча б функціонувала банківська система, йшли всі соціальні виплати і було завезення продуктів, то до осені ситуація кардинально погіршилася. Банки пішли з воюючого регіону, соцвиплати припинилися. З зими майже завмерли поставки продуктів харчування – перетнути блокпости можуть далеко не всі вантажівки з товарами, зовнішня торгівля з невизнаною "республікою" зведена до нуля. "Ми доживаємо на останні відкладені на покупку автомобіля гроші. Після того як вони закінчаться, я не знаю, як нам бути", – з відчаєм говорить донеччанка Алла Рисікова.
Фото: AFP
Соціальна сфера
Уряд України зі свого боку також не сприяє виживанню окупованих територій Донбасу. Хочеш отримати пенсію? Перереєстрували в підконтрольних владі містах. Хочеш виїхати з стріляючого міста? Отримай пропуск – в кращому разі це займе місяць. Зарплата приходить на банківські картки, які в Донецьку і інших містах під бойовиками не обслуговуються. Як і куди платити за комунальні послуги – толком не знає ніхто. "Знаєте, страшно стає: не платити в Донецьку – можуть за списками перевірити і вирішити, що в квартирі ніхто не живе. Прийдуть і відіжмуть запросто. Та й фінансувати їх не хочеться. Не платити в Україні – отримати борг на свою голову, – поділився дончанин Олексій Акіншин. – Не хочеться, щоб гроші пішли кудись, нехай на зарплату комунальникам йдуть".
Про пенсії розмова окрема. Спочатку бойовики придумали видавати пенсії по 1000 гривень кожному, незалежно від того, скільки людина отримувала до війни. Коли люди почали тиснути один одного в чергах за тисячею, в план внесли корективи – тисячу давали тільки тому, хто не перереєстрував їх в Україні. Почали видавати у жовтні – закінчили в лютому. Зараз "уряд ДНР" пообіцяло видавати пенсії в колишніх обсягах, але в російських рублях.
Фото: AFP
Майже безкоштовно (іноді – за їжу, тобто продуктові пайки) працюють вчителі і лікарі в деяких школах і лікарнях. Через відсутність фінансування видатки оплачують батьки школярів або рідні пацієнтів. "Мало того, що навчальний рік у нас почався в жовтні, а не у вересні, через сильні обстрілів, так ще в середині року школи перевели на п'ятибальну систему оцінювання і кажуть, що ми будемо вчитися за російськими підручниками", – поділилася мама учня Юлія Мармур. А сімейний лікар Галина Шадурова каже, що в лікарнях Донецька панує рідкісна плутанина. "Існуємо ми на пожертви благодійників, які надсилають бинти і антисептики, але щось серйозне – ні. Годувати пацієнтів нічим, на харчоблоках викручуються як можуть, буквально випрошуючи хоч щось з гуманітарки".
До слова, гуманітарна допомога теж стала звичним явищем. Черги з сотень людей за безкоштовним набором продуктів – характерна ознака окупованого міста. Причому куди йде горезвісна російська гуманітарна допомога з регулярно перетинають кордон конвоїв – ніхто толком не знає.
Рублі
Грошова система "ДНР" змінювалася як погода у березні. Хоча самі бойовики найчастіше отримують зарплату в доларах, населенню була запропонована альтернативна гривні валюта – новоросійський червонець. Новий грошовий знак намалювали і представили громадськості у вигляді рулонів, однак по витягнутим обличчям побачили і це було зрозуміло – новорубль навряд чи приживеться. Ідея ввести в обіг нарівні з гривнею не тільки російський рубль, а й долар, євро і японську ієну населення зустріло без наснаги. "Які долари, які ієни, у людей на руках копійки залишилися, а ці думають не про те, як людей нагодувати, а які папірці ввести, – з подивом говорить донеччанин Єгор Малиновський. – Наче це головна проблема у нас!"
Фото: AFP
Зараз на окупованих територіях Донбасу в ходу російський рубль за курсом 1 гривня = 2 рубля. "Ввести – то його ввели, а де його брати? Та й продавці на ринках кажуть, що цінники рублеві повісили, за указом, а розрахунки будуть тільки в гривні вести, – говорить Єгор. – Курс цей грабіжницький, абсолютно ідіотський, і хто до нам з рублями прийде – той з ними і залишиться".
Без культури та освіти
Жодного концерту за рік! Якщо не вважати, звичайно, російського співака Йосипа Кобзона, який приїжджав у Донецьку не стільки з культурними, скільки з іміджевими цілями. Пара концертів у театрі опери в розпал робочого дня не зробили Донецьк культурніше. При цьому і "Донбас Опера", і драмтеатр розпродають квитки на вистави з повним аншлагом. Вже не купити квиток ні на один квітневий спектакль, філармонія так само повна народу. Естрадні артисти якщо і приїжджали, то тільки у вигляді "культурної пожертви" бойовикам, ні про які масові заходи в містах і мови не йде. Хіба що до свят готуються виступи народних та дитячих колективів. Після Великодня анонсований фестиваль вуличної їжі, що для загинається в продуктовій блокаді Донецька виглядає більш ніж символічно.
Колишні донецькі вузи змінили прописку разом з викладачами та студентами. Так, юридична адреса Донецького національного університету тепер у Вінниці, а Донецького технічного нацуніверситету – в Красноармійську, університету економіки і торгівлі – в Кривому Розі тощо. Те, що залишилося, не має ніякого відношення до українським вузам, при цьому гордо іменується "університетом ДНР" і обіцяє випускникам видати дипломи російських вузів. У Макіївці близько двох десятків випусників архітектурно-будівельної академії, які залишилися вдома, уже отримали дипломи Ростовського університету, разюче відрізняються від їхніх російських аналогів.
Донбас Опера в мирний час. Фото: gigamir.net
"Ми відправила сини доучуватися до Вінниці. Те, що відбувається в Донецьку, – це викинуті на вітер гроші батьків за п'ять років навчання і відсутність перспектив у випускників, – зазначив донеччанин Олександр Рязанцев. – Їм обіцяють дати російські дипломи, але виші РФ про це не знають, як і в Міністерстві освіти. Вони не співпрацюють з невизнаними республіками! І з дипломом "університету ДНР" можна влаштуватися на роботу тільки на території цієї "ДНР" або за кордоном – в "ЛНР". Це жарт, але сумно дуже".
Закриті шахти
Всупереч запевненням лідерів "ДНР" на початку "російської весни" на Донбасі, шахтарі не кинули працювати і не встали масово під рушницю в "народне ополчення". Хто зміг виїхати – виїхали, хто залишився – продовжує працювати якщо є де. Кілька шахт, зокрема "Жовтневий рудник" в Донецьку постраждали в результаті перестрілок з важкої артилерії, грунтові води затопили вироблення і навряд чи шахти будуть незабаром відновлені. Ті ж підприємства, які щодня дають країні вугілля, не можуть реалізувати цей самий вугілля, оскільки торговельні відносини були зруйновані з приходом "республіканців". Вугілля якщо і реалізується, то за допомогою хитромудрих схем і не в тих кількостях, що раніше. Склади забиті продукцією, а от скористатися нею нікому. "Кожного разу ми проводжаємо мужів в забій як востаннє. Якщо щось раптом трапиться, як вибух 4 березня на "Засядька", то ніхто не врятує, не допоможе, – розповіла дружина шахтаря Інна. – Шахтарі ходять напівголодні, зарплату їм виплачують крихітними шматочками, а при нинішніх цінах це не зарплата, а милостиня. Як живуть ті, у кого закрилися шахти – я не уявляю".