«Не хочемо воювати!» Колишні бойовики кажуть, щоо стомилися від війни і нарешті «прозріли». Фото: AFP
Після активізації другої фази антитерористичної операції бойовики-сепаратисти, які не очікували такого натиску української армії, масово переходять на бік силовиків. Хтось сподівається на амністію, а хтось серйозно розчарований ідеями "республік", які обернулися вбивствами і мародерством.
"Сегодня" поспілкувалася з двома колишніми сепаратистами і дізналася, як шахтар і автослюсар з Макіївки опинилися в рядах бойовиків так званої "ДНР". Один з них вже здався українським військовим, другий поки не може цього зробити, але обіцяє за першої ж можливості вийти на найближчий пост Нацгвардії і скласти зброю.
"Працював на шахті, жив, як усі, грошей, звичайно, не вистачало. Вступив в ополчення, тому що хотів заступитися за простий народ, – так говорить про себе 36-річний Андрій. – До цього ніколи не воював, хіба що в комп'ютерній іграшці, але навчився швидко. Командири хороші були – хто пройшов Афган, хто Косово, із Чечні, звичайно, переважна маса. Був в ополченні три місяці, сподіваюся, нікого не вбив. У мене поганий зір, чесно зізнаюся, і один на один з українським солдатом виходити не доводилося. Так що молю Бога, щоб крові на руках у мене не було".
Колишній бойовик заявив, що воювати пішов і за гроші (платили близько 200-300 грн на день), і за ідею. "Нас переконували, що ми мстимо депутатам, які зажралися, оберігаємо Донбас від фашистів. Командир постійно говорив, що в "армії укропів" (так називають українців. – Авт.) немає нормальної зброї – все продано генералами ще кілька років тому", – розповів Андрій.
Кілька днів тому у свідомості бойовика, як каже він сам, настав перелом. "Почало бісити ставлення до людей. Нібито мирні перед нами в боргу – за те, що ми захищаємо їх від "правосеків" і "бандерівців". Тому я спочатку не вважав чимось дивним, коли наші "віджимали" автомобілі, або коли в магазині брали їжу і не платили. А потім стало огидно – що ми, як шакали, блукаємо? – обурився Андрій. – Так, бойовики обстрілювали житлові квартали в містах. Коли вдалося піти на відпочинок на кілька днів, я заглянув в Інтернет і відчув себе останньою мерзотою. Ми робили "картинку", знали, що російські телевізійники покажуть це як результат дій української армії – зруйновані будинки, засмучені люди".
Для другого макіївчанина, Романа, перехід до українських силовиків – питання найближчого часу. "Не хочу воювати, і ніхто не хоче, кого я не запитував – ні хлопці, ні старші. Дістали всі ці "полководці" і "народні губернатори", які наобіцяли з три короба і кинули людей під кулі. Зараз я в окопах під Слов'янськом, але як тільки випаде можливість, доберуся до найближчого українського блокпоста і там залишуся. Мене днями повинні в Артемівськ перекинути, так що разом з іншими, думаю, вийде піти непомітно. Народ хоче йти в ліси і партизанити там, а я буду з солдатами", – заявив Роман.