Наш черговий герой, морський електромеханік Володимир Мельников пов'язав своє життя з морем майже шістдесят років тому, з яких 30 провів у рейсах. При цьому пригоди знаходили моряка навіть на суші, особливо багато їх було під час кадетської практики.
ПРИЙМАВ ПОЛОГИ. Мельников встиг попрацювати на танкерах, сухогрузах, пасажирських лайнерах. І продовжував би ходити в море, якби не перенесена операція на серці. "На маневрах в Тайвані одного разу прихопило серце, і після операції з мореплавством довелося зав'язати. Ось вже десять років я працюю в портнагляді Іллічівська", – розповідає моряк. Незважаючи на багаторічну морську кар'єру, з особливим теплом наш співрозмовник згадує саме курсантські роки. І пов'язані ці спогади, звичайно, з дівчатами. "Оскільки дівчаток на факультеті було мало, ми підтримували стосунки з медінститутом. Тамтешні студентки нам давали спирт, а ми скидалися на закуску. Я навіть якось з цими медиками пологи приймав! Ми сиділи на Соборці і зустріли хлопців, які йшли в пологовий будинок на практику. Вирішили приєднатися... Я і зараз згадую цей свій досвід із здриганням", – згадує курсантські роки Володимир.
Брати участь у небезпечних операціях курсантам мореходки доводилося вже на другому курсі. Так, у свій перший рейс Володимир Мельников відправився в 1959 році – це була охоплена революцією Куба. "Ми на танкері возили паливо, в той час як в Гавані підірвали французький пароплав, який привіз зброю. Бачив я й інші війни. Наприклад, в Ефіопії, Сомалі – ми возили з Куби ув'язнених добровольців, які там воювали заради можливості опинитися на волі", – розповідає механік. А вже на 4 курсі майбутнім морякам одеської "вишки" почав читати лекції про атомні підводні човни капітан першого рангу. "Він був справжнім інтелігентом, а дружина у нього працювала балериною в Опері. Він нам завжди казав, що ми майбутня вершина флоту, і привчав ходити в театр", – сміється одесит.
50 років тому майбутні моряки мріяли про дівчат і в рамках кадетської практики виконували небезпечні завдання в гарячих точках. А наставники вчили їх любити театр і бути вершиною флоту. Фото: pic.ua
ЛЕДВЕ НЕ ПОПАЛИСЯ. А одного разу судно, на якому працював наш співрозмовник, завантажене зброєю, відправили в Бомбей (зараз Мумбаї, Індія) і в Карачі (Пакистан). "За три дні до нашого приходу в Бомбеї розгорілася війна. Ми прибули в порт, частину зброї вивантажили, але зупинилися на рейді і почали велику перевірку судна – адже нам могли запросто підсунути бомбу. На щастя, тоді все обійшлося. Правда, коли ми дійшли до Карачі, тамтешній порт почали бомбити, а нам довелося маскуватися і стояти в ізоляції. У мене тоді була мавпочка Мері, яка весь час відсувала шторку люка. Пам'ятаю, до нас прибіг місцевий поліцейський і влаштував скандал, тому що своїми діями хуліганка зривала все наше маскування. Довелося закрити її в шафі", – ділиться спогадами морський вовк.
За словами Володимира, одне з найсерйозніших завдань він виконував на судні "Космонавт Юрій Гагарін". "Ми забезпечували спільний радянсько-американський космічний проект "Аполлон-Союз", а коли повернулися в порт Іллічівська, через жахливу негоду місто було повністю знеструмлене. В результаті, поки була буря, наші генератори забезпечували весь Іллічівськ електроенергією", – хвалиться Мельников. І додає, що одного разу йому довелося рятувати ціле місто від екологічної катастрофи. "Якось ми прибули в Туапсе для перекачування нафти – прагнули обігнати Америку – і замість належних чотирьох тисяч тонн на годину збільшили подачу до шести. В результаті утворилася теча, і розлив нафти запалав. Все йшло до вибуху, а на борту танкера знаходилися дружини моряків і діти. Весь екіпаж намагався загасити пожежу – у багатьох обгоріли руки... Нам просто дивом вдалося вирватися на зовнішній рейд і уникнути вибуху. Пізніше аналітики підрахували, що якби рвонуло, то порт Туапсе був би заповнений палаючою нафтою на 60 см, а від міста б залишилося попелище", – говорить моряк.
Зараз Туапсе — маленьке містечко, яке прагне розвиватися завдяки туризму, а кілька років тому воно могло згоріти дотла через розлив нафти. Довгі роки після інциденту жителі дякували морякам. Фото: raion-tuapse.ru
І згадує, як пізніше в Новоросійську членам екіпажу вручали грамоти за відвагу: "Горбачов особисто вручав. Пізніше я дізнався, що у нього день народження 2 березня і навіть відправив йому радіограму. Правда, так і не знаю, чи отримав він моє привітання".
Доводилося Володимиру Мельникову працювати і на плавучих казино. Таке в Шанхаї зробили з судна з автопалубами для перевезення танків "Азербайджан". Працювало казино в Таїланді, де були заборонені азартні ігри: "Ми виходили за прикордонну зону і там працювали. Я, як електромеханік, сам натискав кнопочку, яка зупиняла рулетку. Тепер точно знаю, що ігроманам дають можливість виграти в перший раз, щоб розвинути залежність".