У Донецьку міняли таблички. Фото: Соцмережі
Ще рік тому в Донецьку звучала українська мова: на ринках серед продавців, в телеефірі, на радіохвилях. Навіть бюлетені для голосування на так званому "референдум" були на двох мовах.
Навіть у так званій "конституції" самопроголошеної "ДНР" було написано: "Державними мовами Донецької Народної Республіки є українська та російська мови".
Але в реальності, за словами місцевих жителів, українська мова витравлюється з мовного простору Донецька і окупованих областей зі страшною силою.
Фото: Соцмережі
Із символів України в Донецьку залишився пам'ятник Тарасу Шевченку, пам'ятник Богдану Хмельницькому та Львівська шоколадна майстерня, де персонал говорить по-українськи. Також цю "шоколадницю" люблять знімати на відео любителі і знімальні групи, підкреслюючи цим одиничним фактом, що ніякого утиску українськості в Донецьку немає. Ще – фільми в кінотеатрах з українським дубляжем. Але тут претензій ні в кого немає – в іншому випадку взагалі ніяких фільмів не привезуть, і дивитися буде нічого взагалі.
Українською мовою не виходить жодна газета, жодна телепередача на місцевих каналах. Всі інші зайняті продукцією російського телеефіру. Реклама, оголошення, таблички – все російською.
Місяць тому бойовики "русифікували" напис "Донецьк" на в'їзді в місто, викинувши з нього м'який знак. На цих вихідних якісь "активісти" міняли таблички з назвами вулиць українською мовою – на точно такі ж, але російською. Цікаво, що нові таблички кріпилися поверх старих на двосторонній скотч! До слова, м'який знак біля стели на в'їзді теж далеко не забрали.
Фото: Соцмережі
"Неначе відчувають, що скоро все назад повертати доведеться", – зазначила донеччанка Ольга Кучерова. "Людям є скоро нічого буде, а вони таблички роблять! – обурено поділився донеччанин Сергій Скорик. – Гроші нікуди витратити? Та кому заважали таблички українською!"
Мабуть, найбільш показовим можна назвати витравлювання української мови зі шкіл. Показовим і всеосяжним. У минулому навчальному році українська мова та література ще присутні в сітці розкладу шкіл, проте все менше і менше уваги приділялося до цих предметів. Також предмет початкової школи "Я у світі" не читався дітям взагалі – вчителі говорили, що немає підручників.
"З мови і літератури все, що діти читали – скрізь міняли слово "Україна" на "Донбас". Твір "Моя батьківщина – Донбас", наприклад, або "Як я люблю свій край" замість "своєї країни". Зі стіни в класі зник портрет Шевченка, рушники і все наочні матеріали і посібники українською мовою, – розповіла мама одного з донецьких учнів молодших класів Дар'я Зінченко. – Здерли навіть табличку біля вхідних дверей – колишня була дуже красива, темно синя, на ній золотом був написаний номер школи. А тепер дошка висить пофарбована..."
Потрясінням батьки школярів вважають і табелі, видані дітям в кінці навчального року, – папірці розміром в пів-аркуша, роздруковані на принтері, без печатки та підпису директора школи. Природно, російською мовою. Дивлячись в табелі, батьки школярів, які раніше навчалися в українських класах, скаржаться, що у дітей знизилася за рік успішність.
"У мене дочка п'ять років року відучилася в українському класі, а з Нового року нам сказали, мовляв, за наказом "згори" в нашій школі викладання буде вестися винятково російською мовою, за винятком окремих уроків української, – поділилася з Сегодня.ua донеччанка Анастасія. – Спочатку майже всі батьки були проти, але директор була невблаганна. В результаті всі українські класи закрили. Ви навіть не уявляєте, який це був стрес для дочки! Тільки, здається, що легко і просто перейти! А дитина досі плутає, наприклад, "додати" і "скласти". Ніби й все зробила правильно, тільки замість того, щоб помножити, може відняти, і все – завдання вирішено неправильно. І так з багатьох предметів плутанина. Інші батьки також скаржаться. Вчителі тільки розводять руками, кажуть, що від них нічого не залежить. Я все розумію, політика, але навіщо ж дітей так мучити!"
Фото: Соцмережі
Вчителі прямо кажуть: ініціатива виходить не від них, а з райвно і "міністерства освіти". "Прямо, звичайно, не говорить ніхто, і ніяких наказів не пишуть, все тільки усно. До пуття ніхто нічого не знає, ми все дізнаємося в останній момент. Українського з наступного року, швидше за все, у нас не буде, можливо, один раз на тиждень, полуфакультатівно, але це все так, у підвішеному вигляді", – поділилася вчитель молодших класів Євгенія. За її словами, батьки з паралельного україномовного класу написали заяви на навчання дітей російською мовою. "Дві мами написали, що хочуть залишити на українській, так до них ціла делегація приходила, умовляли переписати заяви на російську. І вони переписали – куди ж подітися від думки більшості?" – каже вчитель.
На вулицях рідко почуєш українську мову. Донеччани навіть бояться зайвий раз виголосити щось із загальновживаної лексики. "Я колись по телефону сказала "Ну що ж, або пан, або пропав", так на мене косо дивилася вся маршрутка, – поділилася донеччанка Валерія Пугач. – Мама іноді говорить "не переймайся", мовляв, не хвилюйся – так тепер вона це пошепки вимовляє".