Місцева мешканка біля згорілого автобуса. Фото: AFP
Влітку жителі Донецька відкрили для себе дивовижний світ комунальних служб: незважаючи на війну, обстріли і загальний стан невизначеності, люди в помаранчевих жилетах продовжували займатися звичною справою. Вони прибирали, чистили, висаджували, ремонтували, як ніби немає війни і все як завжди. Правда, із зарплатами у комунальників було так само, як і багатьох донеччан – тобто ніяк. Бюджетне фінансування припинилося тоді ж, влітку, і крім комунальників, без грошей залишилися інші бюджетники, наприклад, вчителі та лікарі. Сегодня.ua спробувала дізнатися, за рахунок чого ж виживають і без того не обласкані владою працівники шкіл, вишів і лікарень.
З середини серпня, коли закрився останній комерційний банк (не враховуючи державний "Ощадбанк", який в Донецьку проіснував на пару місяців довше), бюджетники перестали отримувати свої зароблені гроші. "От просто не стало – і все. З одного боку, зрозуміло – вся фінансова система летить в тартатари, тим більше, бюджетні виплати завжди доходили до нас зі скрипом. Але ось так, щоб зовсім нічого... У листопаді нам дали гроші від "ДНР" – 3000 гривень, сказали, що це матеріальна допомога, а не зарплата, – розповіла вчитель однієї з донецьких шкіл Наталя. – Потім гроші були перед Новим роком, і ми просто змучилися, по сто разів віддаючи в банк списки співробітників для отримання зарплати. То кома не там, то ручка не достатньо синя, загалом, чіплялися довго. Потім нам призначили час у банку, куди ми повинні були прийти за зарплатою, а там народу – мільйон осіб. Тиснява, сварки, чвари, загалом, співробітники сфери освіти проявили себе у всій "красі". Ледве-ледве ми свої гроші забрали – аж по 1500 на кожного співробітника. Це була зарплата за жовтень. Нещодавно дали за листопад".
Зруйнована школа. Фото: AFP
Донецьким вчителям, які очікують хоча б нерегулярної грошової допомоги, доводиться на ходу змінювати плани уроків і взагалі концепцію викладання. "Нам кажуть, що української мови та літератури з наступного року в шкільній програмі не буде. Вчителька української в стані шоку, що їй робити? Виїхати вона не може – хвора мати на руках. Куди їй податися? Добре, якщо запропонують іншу роботу, – говорить викладач Лідія Іванова. – За останніми вказівками райвно, ми скрізь, де є слово "Україна", міняємо його на "Донбас". Дуже багато дітей просто перестали вчитися. Не хочуть, нецікаво їм, і батьків особливо не цікавить, як чада навчаються, все списують на стрес".
Що ж стосується районних відділів освіти, то вчителі різних шкіл в один голос кажуть: "Думали, що папірців стане менше, а їх стало ще більше. Доводиться витрачати багато часу на їх заповнення. Згадали, що таке бюрократія і тяганина – у нас такого ще рік тому не було і в помині".
Живуть вчителі за рахунок майже розтанулих за ці вісім місяців накопичень, зарплат інших членів сім'ї, пенсій родичів. Дехто підробляє репетиторством – середня розцінка за одне годинне заняття становить 50-70 гривень.
Таке ж безгрошів'я і в лікарнях. Лікарі скаржаться на те, що їм доводиться заповнювати десятки якось довідок, відомостей, планів, але реального результату від цього мало. "Працюємо так само, а отримуємо зарплату раз на два-три місяці, і то не всю, – розповіла Сегодня.ua сімейний лікар Ірина Щеголєва. – Бракує елементарних речей, в лабораторіях просять приходити зі своїми бинтами та інструментами. Люди не виконують призначення лікарів, бо в аптеках не завжди можна знайти потрібні ліки. Або взагалі не приймають ліки, або просять підібрати дешевий замінник, а він не завжди ефективний".
Розбите вікно лікарні. Фото: AFP
Фахівців в медицині не вистачало і в мирний час, а зараз, у світлі повального від'їзду з Донецька, їх стало не вистачати кардинально. У лікарнях постійно нестача обслуговуючого, молодшого і середнього медичного персоналу, дійшло до того, що в одному з дитячих відділень коридори миють матері хворих дітей, які лежать разом з ними в палатах.
"Годують хворих у нас так, не дуже, – зізналася сестра-господиня Лариса Кушнір. – В основному, лікарняну їжу беруть ті, у кого рідних немає і нема кому принести домашньої їжі. Готують в лікарні каші та супи з гуманітарок, на всіх, зрозуміло, не вистачає. Дуже багато людей у нас працюють просто тому, що треба працювати і рятувати людей. Хоча і поїхали, звичайно, багато".
Донеччани кажуть, що тепер відвідування лікарні може обернутися біганиною по місту. "Я днями в лікарню ходив, так там лікарі скаржаться, що не можуть знайти фахівця на УЗД, – розповідає донеччанин Олександр. – Кажуть, що у них новітній апарат каменем стоїть, і ніхто не вміє з ним працювати. Так що на діагностику відправили мене в сусідню лікарню. І там, і тут – скрізь вимагають грошей. Зараз дешевше померти, ніж лікуватися".
Намагаються вижити без зарплати і шахтарі. Так, у Горлівці вони не бачили грошей навіть ось уже три місяці. "При цьому вугілля вивозиться за межі підприємства замовникам. Люди бачать все це, і виходити на роботу відмовляються. Гірники працювати готові, але тільки за умови оплати за кожну відпрацьовану зміну. Відпрацював – отримав гроші. Обіцянками сім'ю не нагодуєш", – розповів один з шахтарів.