Музей живопису в Дніпропетровську: літературні образи на лінолеумі і театр абсурду

8 лютого 2016, 07:20
Музей відкрив свої фонди для відвідувачів

Дніпропетровський музей українського живопису. Фото: Сегодня

Фонд будь-якого музею – це святая святих, де зберігаються всі скарби в очікуванні своєї черги постати перед публікою і куди, природно, не допускаються відвідувачі. Дніпропетровський музей українського живопису відкриває свої фонди для всіх поціновувачів мистецтва. "Наші зали не можуть вмістити всі картини, якими володіє музей, – розповіла керівник відділу музею зі зв'язків із громадськістю Ірина Скосар. – У нас є календарний план виставок, а в фондах знаходиться все інше наше багатство". Гості не тільки зможуть побачити роботи зі сховища музею, а й отримати знання про техніку і жанрах представленої живопису, а також звернутися до біографій художників.

Іриси від інакомислячого

Реклама

Коли картина потрапила в музей, її авторство було невідомо. Однак експертиза показала, що робота була виконана українським художником Яковом Калашником. Картина була створена майстром на картоні, тому збереглася вона не в кращому вигляді – краї і кути пошарпані. У музеї прозвали картину "Іриси", хоча її справжню назву встановити не вдалося. Робота вважається раритетом.

Пейзажі, як святковий калейдоскоп

Реклама

Картина "Яхти", як і більшість робіт художника Ігоря Єрмолова, яскрава і барвиста. Свої пейзажі він завжди починав писати з натури, але закінчував роботи вже в майстерні, втілюючи реальні враження в мальовничі фантазії. На картинах Єрмолова завжди святковий калейдоскоп кольору і сонячні дні. У фондах музею зберігається понад 50 робіт дніпропетровського художника. Вперше його роботи привернули увагу широкої публіки в кінці 60-х рр. минулого століття. Однак пройшло більше 20 років, поки його картини стали широко виставлятися на виставках в Україні та за кордоном.

Емоції старого абстрактного дворика

Реклама

"Старий дворик" Станіслава Юшкова написаний в 2007 році гарячої емаллю. Картина абстрактна, тому у кожного викликає свої почуття і емоції, але вони неодмінно світлі, адже художник не любив темних тонів. Юшков народився в 1950 році в місті Каслі Челябінської області. Навчався в Дніпропетровському художньому училищі, живе і працює в нашому місті. Сам художник розповідає, що почав займатися емаллю після того, як виконав оформлення Харківського метро. Юшков так сподобалася емаль, що з тих пір вона є невід'ємною частиною його творчої роботи. Техніка гарячої емалі виглядає так: на мідну пластину наноситься емалевий малюнок і обпалюється в спеціальній печі при температурі 900°. Всі умови для роботи з емаллю є прямо в музеї українського живопису. У музей приїжджають творити майстри з усієї України, які не мають таких можливостей попрацювати в цій техніці.

Театр абсурду від філософа

Робота Олександра Резника "Подарунок Скіппі" – одна з найбільш незвичайних у музейній колекції. Цю картину художник особисто подарував музею українського живопису. Його роботи – зображення героїв театру абсурду. За визнанням Резника, він багато чого взяв від мистецтва авангардистів. Графічні метаморфози Резника – це ланцюг нескінченних перетворень, що відбуваються в свідомості людей. У своєму живописі він довіряє інтуїції і своїм фантазіям. Резник народився в селі Кулебівка Дніпропетровської обрости в 1963 році. У мистецтвознавчій середовищі його називають "Кулебівським філософом". Художник вважає: писати треба те, що подобається самому, не спираючись на чужу думку. Живопис і графіка Резника прикрашають приватні колекції і музеї не тільки в Україні, але і в Росії, Німеччині, Франції, Англії та Америці. Майстер вважає, що головне – тримати марку і постійно розвиватися.

Літературні образи на лінолеумі

Ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського "Fata Morgana" була створена Георгієм Якутовичем в 1957 році. Вона виконана в техніці ліногравюри. Це спосіб гравірування на лінолеумі, який є хорошим матеріалом для гравюр великого розміру. У такому стилі художники працюють вже понад 100 років. Техніка виникла на рубежі XIX-XX з винаходом лінолеуму.

Георгій Якутович – автор безлічі книжкових ілюстрацій, в яких він прагнув розкрити образи літературних творів. Жив і працював Якутович в Києві з 1930 по 2000 рік, брав участь у створенні фільму "Тіні забутих предків". Художник нагороджений безліччю премій, в тому числі Держпремією ім. Шевченко в 1983 році і орденом "За заслуги" III ступеня в 2000 році. Отримав звання заслуженого діяча мистецтв і народного художника.