Одеська майстриня Наталія Максимова ностальгує за дитинством, створюючи ретроіграшки. "Сегодня" дізналася, що в роботі рукодільниця застосовує радянські технології, а захоплюватися пошиттям зайців і створенням пупсів почала, коли власних дітей проводила в школу й університет.
За словами майстрині, займатися творчістю вона любила завжди. "З дитинства тримала в руках спиці, а завдяки тому, що вдома була швейна машинка, я завжди шила якийсь одяг для ляльок. Подорослішавши, почала робити одяг і для дітей", — розповіла співрозмовниця. Свою першу ретроіграшку одеситка створила чотири роки тому.
"Я хотіла зробити подарунок для племінниці і змайструвала ляльку з гарбузовою головою — іграшку з дуже великою головою в порівнянні з тулубом. Результат мені так сподобався, що я навіть хотіла залишити собі", — сміється майстриня. Незабаром вона почала робити іграшки не тільки для рідних, але, наприклад, для викладачів своїх дітей або в подарунок колегам до свят.
"ЛЮБЛЮ ВІНТАЖ". За роки захоплення Наталія освоїла кілька технік, а перш ніж зайнятися ретроляльками, вправлялася в техніці "тільда", створювала янголят та ведмедів з тканини. Новий вид мистецтва Наталія відкрила для себе через любов до старовинних речей. За словами одеської рукодільниці, вона може годинами роздивлятися вінтажні мережива і тканини. "Я люблю все старовинне і навіть живу в будинку, якому більше ста років, а в квартирі у мене меблі, які старші за мене. Все це створює особливу атмосферу для творчості", — пояснює співрозмовниця. За словами Наталі, вона навіть обзавелася невеликою колекцією старовинних іграшок, одній з яких — аж сто років. Ще один примірник зборів — лялька з порцеляновим обличчям і шкіряним тілом, а є й іграшка, на якій збереглася радянська бирка з магазину.
Оскільки порцелянові ретроіграшки обходяться недешево, майстриня працює з бавовною. Для цього вона обтягує основу тканиною шар за шаром. Для того щоб зробити носик або губки — під один з шарів одеситка додає грудочки вати, які потім дозволяють сформувати маленькі елементи. Така техніка називається скульптурним трикотажем.
"Щоб відтворити старовинні іграшки, мені доводиться шукати стару тканину. Мої подруги і родичі вже віддали мені все, що зберігали у своїх засіках. Тепер я на Староконці запасаюся ретробантами для ляльок і плюшем для ведмедів", — зізнається майстриня і додає, що замовляти матеріали у Мережі обходиться занадто дорого.
ОБРАЗИ З "ОГОНЬКА". Образи ретроляльок, зайців і ведмедів майстриня черпає з журналів "Огоньок" 1950-1960-х років, які також купує на блошиному ринку. "Найбільше мені подобається в іграшкових героях минулого століття те, як просто майстри розписували їм обличчя", — зізнається Наталя. За її словами, старовинні іграшки як конкуренти сучасним, яскравим і дорогим дитячим дрібничкам, однаково подобаються як дорослим, так і дітям. "Одного разу я зробила ляльку в подарунок перукарю моїх синів — колоритного бороданя. Він потім зізнався, що, коли приніс іграшку додому, його маленька дитина вирішила, що іграшка — копія тата", — сміється одеситка.
На виготовлення однієї іграшки нашій співрозмовниці потрібно мінімум три дні. "Якось я готувала подарунок для мами. Працювала без перерви дві доби і все одно не встигла пришити стільки камінчиків в обробці, скільки хотілося б", — згадує Наталя. І додає, що часто у створенні радянських пупсів і топтигіних їй допомагають вже дорослі діти. Донька Софія, наприклад, допомагає розписувати лялькам обличчя — вона здобула освіту в архітектурній академії і у неї, за словами мами-рукодільниці, прекрасний смак. "Іноді я прошу її поради при виборі обробки", — розповідає одеситка і зізнається, що часто в результаті робить по-своєму.
Цікаво, що імен у ретроіграшок немає. Зате кожній роботі Наталія присвячує вірш. Ось один з них: "Світ сонячного дитинства мого... Він сповнений щастя, доброти і світла. Він такий величезний, барвистий, як літо, світ сонячного дитинства мого!".
РЕЦЕПТ ВІД БАБУСІ
За словами Наталії Максимової, вона не вчилася техніці виготовлення старовинних ляльок і пояснює своє вміння м'язовою пам'яттю, яка збереглася в руках з дитинства, коли одеситка тримала в руках старовинні іграшки.
А нещодавно майстриня відкрила для себе нову грань творчості — виготовлення новорічних прикрас. Наталія створює ялинкові іграшки за старовинними рецептами, якими з нею поділилася бабуся. Для виготовлення прикраси майстриня використовує крохмаль і вату, з чого створює своєрідний клейстер, який потім наноситься на каркас. "Це мої перші іграшки, і поки я їх роблю в спрощеному варіанті. Для наступної партії ялинкових лялечок хочу замовити обличчя з натуральної глини у досвідчених майстрів", — зізнається майстриня.