Корпус Медакадемії на Жовтневій площі. Фото: shukach.com
Часто гуляючи по Дніпропетровську, ми не замислюємося про те, з чиїм ім'ям пов'язана історія того чи іншого будинку. А між тим стіни зберігають пам'ять про великих людей і їхні справи. У нашій сьогоднішній прогулянці ми пропонуємо згадати почесних жителів міста, пройтися по місцях, пов'язаних з їхнім життям і роботою. Ми дізнаємося про історію першої дитячої лікарні на півдні України, доторкнемося до історії двох навчальних закладів, дізнаємося, в яких умовах жили губернатори.
Будинок Поля оцінили в $2 млн
Почнемо свій шлях із Жовтневої площі, де в будинку під номером 10 жив Олександр Поль. З його ім'ям пов'язана побудова металургійних заводів, розробка родовищ залізних руд. "Поль дав потужний поштовх регіону", – розповідає історик Любомир Коротич. Жив Поль у порівняно скромному одноповерховому будинку площею 270 кв. м. Про те, що цей будинок належав багатому поміщикові, навіть історики дізналися лише у 1997 році. Будівля побудована у 70-х роках XIX століття, в ній Олександр Миколайович жив з дружиною і сином. Під будинком був підвал – там сім'я зберігала цінності. Після смерті глава сім'ї заповідав дружині зробити тут притулок для жінок-дворянок, але революція і війна не дали цим планам збутися. Будинок належав меблевій фабриці, приватній фірмі, тут був дитячий садок... До наших днів історична будівля дійшла в жахливому стані. Новий власник поміняв тут дах, повністю відреставрував і планує продати за $2 млн.
Щедрий піклувальник студентів
Наступним пунктом буде корпус Медакадемії на Жовтневій площі, 2. Тут у 1805 році на базі головного народного училища була відкрита Катеринославська чоловіча гімназія. Двоповерхова будівля у формі букви "П" – одна з найстаріших у місті. "З цим навчальним закладом пов'язано ім'я ватажка Катеринославського дворянства Георгія Алексєєва, – розповідає історик. – Він був попечителем гімназії довгі роки, матеріально підтримував бідних учнів, забезпечував їх навчальними посібниками". Крім опіки над учнями, Алексєєв займався притулками, був завзятим нумізматом і колекціонером старожитностей. Всі, хто колись навчався в цьому навчальному закладі, пам'ятали свого піклувальника як людину щедру, але сувору і справедливу. В архівах збереглися відомості, що після смерті свого почесного громадянина у 1914 році його в останню путь проводжала більша частина жителів міста.
Найдушевніший губернатор
Далі пройдемо до Будинку Губернського земства на Рогальова, 21. Тут з 1863 року розміщувалися квартира і канцелярія катеринославських губернаторів і земське зібрання. З 1870 по 1882 рік губернатором Катеринослава був Іван Дурново. До Івана Миколайовича ніхто не займав цю посаду так довго. "За роки його губернаторства вирішується питання про побудову мосту через Дніпро, в місті будуються залізниці, – розповідає історик. – Губернатор всіляко сприяв розвиткові жіночої освіти, створенню фонду стипендій". За Іваном Миколайовичем закріпився імідж улюбленого і душевного губернатора, а його портрет і після правління висів у залі засідань міської Думи. Губернатора згадують як хорошого й уважного співрозмовника – кожному своєму відвідувачу, незалежно від посади, він приділяв уваги значно більше, ніж було прийнято в бюрократичному світі. Після губернаторства Дурново був міністром внутрішніх справ, головою комітету міністрів... Зараз, після низки реконструкцій, будівля в стилі модерн значно спростилася, на стінах вже немає пишного декору, а всередині – шикарних камінів та різьблених меблів, стелі під мармур і зимового саду.
Будинок Родзянка пішов під знесення
Наступним пунктом нашої прогулянки на Гоголя, 12 міг би стати гарний маєток Михайла Родзянка, який телефонізував і електрифікував місто. Але трохи більше року тому його знесли, а на його місці почали зведення житлово-ділового комплексу. Двоповерховий будинок із темної цегли завжди привертав увагу, але поступово приходив у непридатність і вимагав реконструкції. І от саме тоді, коли міські активісти планували цим зайнятися, будівлю знесли. "Багато людей були обурені цим фактом, адже будівля з багатою історією належала шанованій людині, але, на жаль, сучасність невблаганна", – вважає історик. Втім, не все приміщення належало Родзянку. Будинок був багатоквартирним, з найдорожчою квартплатою в місті. Михайло Володимирович знімав апартаменти на другому поверсі. У нього була квартира з десятьма кімнатами, з двома ванними і кімнатою для прислуги. Поруч були стайня і величезний сад.
40 років Риндовській гімназії
Пройдемо до гімназії на вул. Червона, 1. У минулому тут розміщувалася Маріїнська жіноча гімназія. Стіни будівлі прикрашає меморіальна дошка з іменами засновників – педагога Олександри Риндовської і мецената Андрія Понятковського. Меморіал виконаний у вигляді книги із закладкою. Це символізує те, що частина історії вже написана, але надалі її писатимуть ті, хто вчиться зараз у цих стінах. Будівлю було зведено у 1830-1840 роках, Риндовська була першим керівником закладу. "Все своє життя вона присвятила гімназії та дітям, її портрет висів у будинку Міської управи, – розповідає Любомир Коротич. – Її внесок у педагогіку був настільки великий, що навіть заснували стипендію її імені". Крім основної роботи, педагог багато часу приділяла комплектуванню міської бібліотеки, організовувала народні читання та лекції. Як начальниці, їй мала належати найкраща кімната в навчальному закладі, але її Риндовська віддала під клас. Свою посаду педагог займала сорок років. У часи Олександри Якимівни гімназія була двоповерховою, третій поверх надбудували вже в радянський час.
Перша дитяча лікарня
Завершимо свій похід до будівлі Міської дитячої лікарні ім. професора Руднєва на проспекті Пушкіна, 26. З цією спорудою пов'язане ім'я почесної громадянки Надії Алексєєнко. Вона була єдиною, чия кандидатура пройшла всю процедуру присвоєння звання аж до затвердження імператором. "Надія Іванівна була дружиною купця і після смерті чоловіка заповіла місту ділянку під лікарню і велику суму грошей", – розповідає історик Коротич. Лікарня та амбулаторія були побудовані у 1913 році і носили ім'я Алексєєнко. У ті часи це була перша дитяча лікарня на півдні України, тут розміщувалося 50 ліжок. Медичну допомогу надавали безкоштовно. Під час війни разом із дітьми в лікарні лікувалися і німці – окупанти не чіпали ані маленьких пацієнтів, ані медперсонал.