Кафедральний собор. Візитна картка Тернополя. Фото: автора статті
Тернопільщина славиться пейзажами, замками, унікальними пам'ятками, і головне – доступними цінами. А ще цей край відомий дивовижними гіпсовими печерами. Тут знаходиться найдовша в світі гіпсова печера Оптимістична, протяжність якої становить близько 230 км. Серед інших чудес природи – Джуринський водоспад (найвищий рівнинний водоспад в Україні) і неймовірний вид на місто-півострів Заліщики.
Отже, якщо ви маєте невеликий бюджет і не знаєте, куди відправитися у вихідні, – сміливо їдьте в Тернопільську область. Тут дійсно є на що подивитися в будь-яку пору року!
Тернопіль: шопка-рекордсменка
Невелике, але затишне місто Тернопіль заснував в XVI столітті коронний гетьман Ян Амор Тарновський. За його наказом тут був побудований укріплений замок і виритий величезний ставок. Сьогодні він вважається символом міста і історичним серцем Тернопільщини, отже обов'язково прогуляйтеся по набережній. Вона виглядає чарівно в будь-яку пору року! Від замку до наших днів, на жаль, зберігся лише перебудований палац, і для відвідування відкриті всього три підземних зали (вхід і екскурсія – 40 грн). Якщо хочете дізнатися, як виглядало стародавнє місто, – шукайте металевий макет біля Кафедрального собору (його тут просто називають "Катедра"). Варто зазирнути в етногалерею "Спадок" сімейства Демкурів. Тут можна не тільки подивитися колекцію вишиванок з усіх регіонів, а й приміряти український віночок і зробити красиву фотографію на пам'ять. А підкріпитися вирушайте вдо фірмового ресторану-пабу "Файне місто Тернопіль". Якщо пощастить, насолодіться живою музикою – іноді в закладі виступають місцеві гурти.
Заслуговує на увагу також одне з найтрагічніших місць Тернополя – "Історико-меморіальний музей політичних в'язнів" (вхід – добровільний внесок). Свого часу тут був слідчий ізолятор КДБ, через який пройшли тисячі українських патріотів. Зараз експозиція музею розміщена в колишніх камерах в підвалах. Можливо, я аж надто вразлива, але, як тільки почала спускатися по крутих кам'яних сходах, мене охопило дивне почуття занепокоєння. Здається, що повітря насичене не просто вогкістю, а кров'ю закатованих до смерті людей ... Про ті жахи розповідає колишній малолітній політв'язень, а нині старший науковий співробітник музею 87-річний Ігор Олещук. Коли він починає розповідь, по спині біжать мурашки від усвідомлення того, що цей чоловік відсидів в цих камерах близько 20 років. Вражає абсолютно все: знаряддя тортур, макети концтаборів, приміщення карцерів і камери смертників ...
Якщо ви опинитеся в Тернополі взимку, обов'язково відвідайте в Церкві апостола Петра різдвяну шопку – вона найбільша в Україні і занесена в нашу Книгу рекордів (в цьому році її ширина 50 м, а висота – 20 м). Можете також покататися на санках, лижах чи сноуборді в "Савич-парку". Все необхідне видають напрокат (санки – 70 грн; лижі – 40 грн).
Як дістатися: поїздом з Києва до Тернополя (від 100 грн).
Чортків: місто-музей
Чортків схожий на музей під відкритим небом. Його вимощені брухівкою вулички і старовинна архітектура заворожують з першого погляду. Варто вийти на головну площу – і ніби переносишся в середньовічну Європу. Візитна картка Чортківа – ратуша, побудована в XIX столітті в унікальному для України стилі. Гострі верхівки, чотирикутна вежа і годинник з Швейцарії – такою захотів бачити її тодішній бургомістр Людвік Носс. Цю людину тут особливо шанують, адже саме він привніс в місто європейський дух.
Ще одна визначна пам'ятка – величний домініканський костел св. Станіслава. Від шедевра архітектури складно відвести погляд! Варто заглянути і в одну з найстаріших на Поділлі дерев'яну Успенську церкву. Вона була побудована в XVII столітті, пережила не одну пожежу, багато разів відновлювалася, але залишилася автентичною. Ходять легенди, що саме в ній одружився Богдан Хмельницький. До речі, церква "намолена" – укладені тут шлюби обіцяють бути найміцнішими і щасливими.
Є в Чортківі ще кілька храмів, два цілющих джерела і руїни замку. Після прогулянки зайдіть пообідати до їдальні-музею "Пан Чартківський". Цей оригінальний заклад, де можна не тільки смачно перекусити, але і краще познайомитися з історією міста. Кожен зал в ресторані тематичний. Наприклад, перший присвячений тому самому бургомістра Людвіку Носсу. Тут знаходиться пам'ятник ... носу відомої людини. Чому саме цієї частини обличчя, запитаєте ви? Справа в тому, що до наших днів не збереглося жодного зображення Людвіка і невідомо, як він виглядав. Якщо хочете повернутися до Чортківа, обов'язково потріть його перед відходом. Інші зали не менш цікаві: перша цирюльня, перша пивоварня, бібліотека з книгами різномовними, вагон потягу, телефонна будка, подарована колись з Лондона ... Є і сучасний зал, в якому по четвергах проводяться кіносеанси, іноді влаштовують джазові вечори, конференції та зустрічі з відомими людьми. У меню ви знайдете різні страви, починаючи від піци, салатів, десертів і закінчуючи фірмовими стравами. Найпопулярніші – пельмені в горщику по-гуцульськи (46 грн).
Як дістатися: з Києва поїздом (від 136 грн) або з Тернополя (від 70 грн). Переночувати в Чортківе можна в хостелі (від 115 грн) або готелі (від 150 грн).
Вертеба: найдовша печера
Подорожуючи по Тернопільщині, відвідайте гіпсову печеру Вертеба. По-перше, вона найдовша в Європі (9 км), а, по-друге, це єдиний в Україні музей-печера. У цьому регіоні під час розкопок були знайдені зразки трипільської культури: посуд, вази, глечики та інші предмети побуту. Більшість зараз знаходяться в підземеллі, спустившись в яке ніби переносишся в часи на тисячі років назад ... приглушене світло, об'ємні експозиції і захоплюючі розповіді екскурсовода створюють неймовірну атмосферу! Гуляючи по печерних "коридорах", потрібно дивитися не тільки під ноги, а й на стелю. Тут зимують кажани, немов "приклеївшись" до гіпсових склепінь лапками і сховавшись, як у кокон, своїми крилами. Світла вони не бояться, тому можете сміливо робити фотографії навіть зі спалахом. А ось кричати не рекомендується – так запросто можна розбудити рукокрилих.
Щоб потрапити в печеру, спочатку вам доведеться заїхати в містечко Борщів (18 км від Вертеби). Справа в тому, що вона знаходиться під наглядом місцевого краєзнавчого музею, – працівники відкривають її для туристів і проводять екскурсії. Тому потрібно під'їхати в Борщів або зателефонувати в музей і з'ясувати, коли печера відкрита. Самостійно потрапити в підземелля не зможете. Заздалегідь подбайте також про трансфер: від музею автобусів немає. Дістатися можна на попутці або рейсовим автобусом до Більче-Золотого. До речі, якщо опинитеся в Борщеві на початку вересня, зможете погуляти на фестивалях борщу і вишиванки.
Як дістатися: від Тернополя до Борщіва автобусом (від 75 грн, 105 км). Вхід в печеру (15 грн – дитячий, 20 грн – дорослий, група – мінімум 8 осіб).
Бучач: шедеври Пінзеля
Це мальовниче містечко славиться тим, що тут жив і створював свої шедеври з дерева і каменю скульптор Йоганн Пінзель. Візитна картка Бучача – ратуша XVIII століття, до будівництва якої мав відношення український Мікеланджело. Правда, вже близько десяти років вона знаходиться на реставрації, і, коли вона закінчиться, невідомо. Але в майбутньому в цій будівлі планують відкрити два музеї – Пінзеля і краєзнавчий. Поки ж в Бучачі щороку на початку червня проводять дні Пінзеля (в 2018 році – 1-3 червня): організовують екскурсії та лекції, присвячені його творчості, влаштовують камерні концерти. В інший час в місті теж є, чим зайнятися. Тут майже на кожному кроці – пам'ятка. Щоб краще пізнати про все, можна замовити в краєзнавчому музеї оглядову екскурсію (група до 40 осіб – 150 грн). Вам покажуть храми і монастир, арт-подвір'я і замок. Правда, від нього залишилися лише руїни. Але піднятися на Замкову гору варто хоча б для того, щоб розглянути панораму міста – звідси воно як на долоні.
Після прогулянки зайдіть до "Кав'ярні на Агнона". Зігрійтеся ароматною кавою (від 12 грн), погортайте книги з автографами письменників і розгляньте старовинні меблі. Коли підкріпитеся, загляньте в арт- подвір'я за рогом. Тут справжнє царство старовини – фотографії і багато раритетних речей. До речі, якщо опинитеся в Бучачі з травня по вересень, зможете відвідати цікаві заходи і концерти. Вхід безкоштовний, афішу можна знайти на офіційному сайті. І ще: перебуваючи в місті, не пропустіть можливість спробувати Бучацький хліб і сир – вони неймовірно смачні!
Як дістатися: з Тернополя автобусом (від 45 грн, 71 км). Зупинитися можна в готелі ("стандарт" – від 300 грн).
Вид вершини Замкової гори. Звідси весь Бучач лежить як на долоні
Язлівець: ключ Поділля
У село Язлівець насамперед приїжджають, щоб відвідати гробницю Блаженної Марцеліни Даровської – релігійної діячки і засновниці ордена "Сестри Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії". Щорічно тут буває безліч людей: одні моляться про народження дітей, інші просять зцілення від хвороб, треті – позбавлення від поганих звичок. Склеп-усипальниця Даровської знаходиться за монастирем в парку, який вважається місцем сили. Влітку туристи розбивають намети прямо в цьому сквері. До речі, в Язлівці немає ні готелів, ні хостелів, але заночувати можна в будинку при монастирі (встановлених цін немає, все по домовленості). Єдина умова – ніяких алкогольних напоїв! У теплу пору року відвідувачів, як правило, більше, тому бажано вирішити питання з нічлігом заздалегідь. Ще в Язлівці можна подивитися руїни замку, який прозвали "Ключем Поділля": свого часу це був найважливіший оборонний пункт Речі Посполитої. Зараз він, правда, злегка запущений, але ви все одно отримаєте море задоволення, прогулюючись по незліченних залах в напівтемряві і вивчаючи крихітні кімнатки, схожі на житла хоббітів.
Як дістатися: автобусом з Тернополя (від 55 грн, 81 км) або з Бучача (35 грн).
Ішків: храм музики для всіх
У непримітному селі Ішків знаходиться дивовижний музей музичних інструментів під назвою "Камертон". Після відвідин ви по-новому відчуєте музику і, можливо, навіть захочете освоїти гру на якомусь інструменті, як це сталося зі мною. Біля входу в музей завжди гостинно зустрічає його засновник Петро Катола.
"Спочатку було слово ...", – починає він розповідь, потім бере до рук "шум дощу" і демонструє звуки природи. Петро вміє грати майже на всіх експонатах, а їх близько 200 з різних континентів! У його колекції – ліри і арфи, африканські барабани і тибетські чаші, трембіти та мандоліни, акордеони і скрипки ... Але головна особливість "Камертона" в тому, що він інтерактивний, – ви можете взяти будь-який вподобаний інструмент і спробувати зіграти на ньому. Завжди мріяли подути в трембіту або відбити ритм на барабанах? Тут все це можна здійснити!
Напевно, саме тому від "Камертона" в захваті не тільки дорослі, а й діти. А коли Петро починає грати на терменвоксі і створює звук майже з повітря, починає здаватися, що він – чарівник і повелитель нот. З цього "храму музики" я вийшла з палаючими від щастя очима, безмежною порцією натхнення і впевненістю, що тепер точно знайду вчителя і нарешті навчуся грати на гітарі! До речі, якщо у вас вдома завалявся непотрібний музичний інструмент, можете зробити добру справу і подарувати його музею. Приймають все – від балалайок до сопілок
Як дістатися: автобусом з Тернополя (від 20 грн, 28 км). Вхід в музей: 20 грн – дитячий квиток, 30 грн – дорослий.
Володар музею. Петро Катола демонструє своїх "дітей"
Дякуємо за запрошення в прес-тур відділ туризму Тернопільської ОДА та Асоціації журналістів "Туристичний прес-клуб України"