Театр опери і балету. Фото: Соцмережі
Нещодавно ми гуляли по Катерининській вулиці, а сьогодні вирішили звернути у провулок Чайковського, який причаївся між Катерининською та Пушкінською. Ім'я провулку дав композитор Чайковський, який диригував в одеській Опері, яка за 200 років так і не обзавелася примарою. Втім, провулок був Театральним (і по суті, і по назві) ще до появи тут Петра Ілліча. На підмостках драмгуртка відточувала свою майстерність Віра Інбер, Айседора Дункан танцювала для політсекретаріату, а Маяковський читав свої вірші. "Колись тут був цирк – вогні, леви, регіт... Пізніше – Маріїнський театр, де майже щовечора був запальний танцювальний бал, чаклунський "маскерад" або іскрометна оперета", – пише краєзнавець Ростислав Александров, додаючи, що провулок завжди був центром театрального життя Одеси.
Гурток дотепних і вузька афіша
Наша перша зупинка – на розі Катерининської вулиці. Перший же будинок по лівій стороні провулку Чайковського привертає погляд оригінальними скульптурними композиціями на фасаді. Краєзнавець Юрій Парамонов пише, що раніше цей будинок належав відомому кондитеру Боніфаці і був побудований у 1906 році архітектором Меснером. "Особливо монументально виглядає вхід у будівлю з провулку Чайковського, нагадуючи вхід якихось древніх, може, навіть вавилонських гробниць", – пише дослідник Одеси.
Після революції тут розмістився Гурток працівників дотепного театру, в якому відточували свою майстерність Віра Інбер та Ріна Зелена. До речі, остання саме на підмостках Гуртка перетворилася з Катерини в Ріну. Одесити жартують, мовляв, просто не вистачило місця на афіші.
Нині це житловий будинок з адміністративними приміщеннями.
Театр без крісел
Якщо заглибитися в провулок, то вже на наступному будинку ви помітите меморіальну дошку: "Тут жили брати Ширман". Мова йде про клоунів – Роман, Олександр і Михайло Ширмани пропрацювали на арені більше 30 років, а актор Юрій Нікулін у своїх спогадах писав: "Вони були справжніми кумирами манежу. А Одеса дуже любила своїх земляків. У їхній творчій долі був період, коли вони сім років поспіль виступали в цьому місті, а успіх буквально на кожному виступі був незмінним. Випадок, можна сказати, унікальний".
До арени братам було недалеко – цирк розташувався в сусідньому будинку. Тут також давав вистави Маріїнський театр, в якому не було крісел, а публіка сиділа прямо на сходах. Пізніше саме у цей будинок переїхала родина Карла Олеші з малолітнім сином Юрієм, а в юності тут проживав Костянтин Паустовський.
Підмостки Дункан і Маяковського
Відразу за колишнім цирком і сходами, що вели в сквер Пале-Рояль перед Оперним театром, – будинок з трьома меморіальними табличками. Згідно зі свідченнями, в кінці XIX століття тут був готель "Північний", де зупинявся Антон Чехов, захоплений актрисою оперного. Тут же жили педагог Костянтин Ушинський і тодішній диригент театру Петро Чайковський. Під час австро-німецької окупації міста готель використовувався як в'язниця, після революції тут були театр стрілецької дивізії і театр Політсекретаріату, де танцювала Айседора Дункан, клуб імені товариша Рикова, де в 1924 році виступав Володимир Маяковський. У 1931 році в будівлі відкрився Театр юного глядача, який працював тут до переїзду на Грецьку вулицю досить тривалий час. Зараз в будівлі розмістилися комерційні організації.
Оперний театр на площі Спінози
Повернемося на непарний бік провулку Чайковського – сюди виходить тильний фасад величного Театру опери та балету, де свого часу виступали Римський-Корсаков, Рахманінов, Федір Шаляпін. Перша будівля була відкрита у 1810-му і згоріла у 1873 році. Сучасну будівлю театру побудували в 1887-му архітектори Фельнер і Гельмер у стилі нового віденського бароко, а на початку ХХ століття, після революції, площа перед театром носила ім'я філософа Бенедикта Спінози. До речі, під час Великої Вітчизняної війни фашисти планували підірвати будівлю театру при відступі, але, на щастя, цього не сталося. "Привертають увагу сходи, що ведуть з провулку Чайковського на Театральну площу поблизу тильного фасаду театру. Драбина має 28 сходинок з чавунними поручнями. На чавунних перилах, серед перевитих букв "О" – старий герб міста Одеси", – пише дослідник Одеси Парамонов. За площею провулок Чайковського впирається у вулицю Ланжеронівську, на яку виходить центральний вхід храму служителів Мельпомени. Відразу за ним – елітний малоквартирний будинок "Орфей".
Перша багатоповерхівка і стародавнє місто
Майже біля самого перетину з Ланжеронівською – черговий пам'ятник архітектури. Будинок побудував у 1844 році італійський архітектор Франц Боффо, де і жив деякий час. Це, до речі, була одна з перших багатоповерхівок в Одесі. Нагадаємо, за проектами архітектора в Одесі зведені Воронцовський палац, Потьомкінські сходи.
За інформацією дослідника-краєзнавця Юрія Парамонова, при будівництві будинку були знайдені залишки давньогрецьких ваз, що підтверджувало: місто будувалося на місці давнього грецького поселення. "Пізніше давнину було також виявлено на Приморському бульварі", – додає він. Зараз це місце огороджено скляним саркофагом, де туристи можуть помилуватися рештками стародавнього міста. Сьогодні будинок Боффо значно занепав, місцями відсутні шматки ліпнини, а фасад густо покрився тріщинами. Щоправда, у двір звичайному перехожому потрапити не вдасться – його приховує чавунна решітка з кодовим замком.
Забутий музей морського флоту
Якщо на перехресті повернути праворуч, на Ланжеронівську, то буквально через пару сотню метрів ви побачите по правій стороні Одеський музей морського флоту. Його будівля була побудована у 1842 році за проектом Торічеллі. Після пожежі в 2005 році, коли згоріли практично всі експонати та документи, музей не працює. Раніше тут можна було простежити історію розвитку мореплавання з найдавніших часів до наших днів сімдесяти тисяч унікальних експонатів. Відвідавши музей, можна було побувати на справжньому капітанському містку корабля, в радіорубці і в матроському кубрику, побачити життя підводного світу і полювання на китів, оглянути сотні філігранно виконаних моделей – від старовинного вітрильника до атомохода "Ленін", ознайомитися з сучасною портовою механізацією. І хоча влада обіцяла завершити реконструкцію і відкрити музей ще торік, за 10 років відреставрували лише фасад будівлі, так як вона виходить на одну площу з Оперою і становить єдиний архітектурний комплекс. Помилуватися колекцією якорів сьогодні можна в музеї під відкритим небом на морвокзалі.