Маленька Сонечка залишилася без батьків. Фото: Т. Вронська
Маленькій дончанка Соні Уханова через три дні виповниться один рік і чотири місяці. Цей день вона проведе в обласній травматології, тому що у Сонечки роздроблена кисть правої руки, а на ніжці і животику – рани від осколків снарядів. Сонечка посміхається, погладжуючи однією рукою іграшкового пухнастого кота з здивованими блакитними очима. Котик м'який і нестрашний. У великій світлій кімнаті теж зовсім не страшно. А ось недавно було дуже страшно. Але Сонечка вже не пам'ятає, чому.
Осколки з крихітного тільця дитини вже видалили донецькі хірурги. Висококласні фахівці Донецької обласної травматології також буквально склали крихітну ручку з розбитих кісточок, і тепер йде довгий і болісний процес заживання. Чарівникам у білих халатах вдалося зберегти дитині руку, але вони не в силах зробити ще одне диво – повернути дівчинці її загиблих батьків...
Тато і мама Сонечки, Дмитро і Ольга, вчора потрапили під раптово розпочатий обстріл в Кіровському районі Донецька. "Ми живемо недалеко від Маріупольської розвилки. День був тихий, спокійний, і вся сім'я пішла на прогулянку, – розповіла прабабуся Соні Галина Іванівна. – І тут звідкись прилетіли снаряди, було два вибухи. Діму відразу вбило, а Оля була важко поранена, втратила багато крові і померла в лікарні. Ми з подругою йшли по сусідній вулиці, почули вибухи і дзвін вилетілого скла. Коли ми прибігли на місце, куди впали снаряди, Сонечка сиділа в розірваній осколками колясці і плакала від страху".
Фото: Т. Вронська
Бабуся і мама загиблої Ольги не можуть стримати сліз, згадуючи страшну картину, яку їм довелося побачити в той день. "Діти мої лежали, як солдатики один біля одного, поруч кричала дитина... Господи, як це боляче, коли мати ховає свою дочку, а бабуся – внучку! – Плаче Наталя, бабуся Соні. – Оленьке було всього 22 роки, Дімі – 24. Дочка сиділа вдома з Сонечкою, Діма займався будівництвом і дизайном. Коли почалася війна, вони виїхали з Сонечко в Крим, побули там, потім жили в родичів у Хмельницькій області, а ось недавно, менше тижня тому, повернулися додому в Донецьк, сказали, що сильно скучили по будинку. Хотіли Сонечку в ясла оформляти, щоб вона пішла туди, коли їй два роки виповниться. Ось і приїхали. Дитина без батьків залишився..."
Сонечка досі не може зрозуміти, куди ж поділася мама, яка не припиняла до їх пір годувати її грудьми, і куди зник тато, з яким вони грали. Часто крихта несамовито кричить і плаче, кусає заковану в бинти і гіпс ручку, яка іноді так сильно болить, що не під силу. "Лікарі від нас не відходять, постійно спостерігають, дають ліки, колють знеболюючі ліки, – кажуть бабусі. – Сьогодні дитина вперше за кілька днів поїла – і суп, і кашку. Ми від неї, звичайно, ні на крок не відходимо".
У маленької Соні вже з'явився серйозний опікун. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова взяв сім'ю під своє піклування, заявивши, що готовий забезпечити все необхідне лікування для постраждалої дитини, що втратив батьків. Небайдужі до горя сім'ї не тільки лікарі, а й пацієнти відділення, і волонтери, які вже принесли в палату крихітній дівчинці іграшки, солодощі та продукти.
"Люди з Дебальцевого їдуть через все об'їзди і блокпости, щоб передати нам продукти і гроші", – розповіла Галина Іванівна.
Сонечка сидить на руках у бабусі і грає з пухнастим іграшковим кошеням і навіть посміхається. Ручка майже не болить завдяки знеболюючий укол. Лікарі кажуть, що з рукою у дівчинки буде все гаразд, незважаючи на те, що одну фалангу крихітного пальчика їм довелося видалити. Поки ж йде тривалий процес заживання, і невідомо, скільки часу дівчинка проведе в лікарні.