Одеситка Вікторія Бард за п'ять років стала "мамою" для більш ніж сотні малюків-реборнів – ляльок, які на перший погляд нічим не відрізняються від справжніх немовлят. "Сегодня" дізналася, що вага такої "дитини" повністю відповідає реальній і навіть пахне малюк дитячими присипкою і кремом.
Про мистецтво виготовлення таких ляльок Вікторія дізналася у 2009 році, коли її доньці Єві виповнився рік. Молода мама шукала своєму чаду хорошу, багатофункціональну ляльку і побачила реборна. "Коли я знайшла цього пупса, він мені настільки сподобався, що захотіла собі такого ж. Через дорожнечу купити не змогла і захотіла зробити ляльку самостійно", – розповідає майстриня. Чоловік до її прагнення поставився з розумінням: на одне свято подарував перші деталі для майбутнього малюка, на інше – обладнання.
НАРОДЖЕНІ З ВІНІЛУ. Щоб зробити одну лялечку, знадобиться посидючість, любов до філігранної роботи і більше ста доларів, адже вінілові або силікон-вінілові частини тіла для майбутнього пупса доводиться купувати в Америці. Незважаючи на те, що деталі виготовляються у декілька десятків екземплярів, однакових реборнів немає: кожен майстер користується своєю технікою, а Вікторія навіть промальовує на шкірі немовлят ледве помітні вени і капіляри. "Вага ляльки наближена до натуральної завдяки скляним і пластиковим гранулам, які вшиваються в ручки і ніжки. Але з ними треба бути дуже обережними, оскільки в ляльці натуральна вага здається більш важкою і два кілограми можуть піти на всі три з половиною", – пояснює Вікторія. В тіло кожної ляльки майстриня кладе спеціальну подушечку з платівкою, яка пахне дитячою присипкою і надає такий же аромат ляльці. Зверху живі іграшки покриваються спеціальною фарбою у 20 шарів, причому кожен шар сушать у духовці. Очі роблять зі скла або акрилу, а волосинки по одній врощують в голову за допомогою спеціальної голки. Деяким діткам "імплантують" магніти для сосок і шпильок, які, як і одяг, купують у звичайному дитячому магазині. На створення одного малюка в одеситки йде від двох тижнів до місяця. Немовлятам Вікторія виписує "свідоцтва про народження", де вказує дату створення ляльки, ім'я та вагу. "Імена придумую сама або намагаюся підібрати щось схоже на ті іноземні прізвиська, які значаться на упаковках з деталями", – каже наша співрозмовниця.
ЗАМІСТЬ БРАТІВ І СЕСТЕР. За словами Вікторії, раніше реборнів у неї купували переважно дорослі, в колекції або для того, щоб підготуватися до появи свого малюка, а зараз беруть і для дітей. "Одного разу у мене купила ляльку Лізу 40-річна одеситка з діагнозом ДЦП. Потім зізналася, що Ліза замінила їй власного малюка, стала віддушиною і радістю в житті. Дітей же за допомогою реборнів готують до появи майбутнього братика чи сестрички, а ще купують, коли в 12 років дитина продовжує бавитися ляльками", – каже майстер. Частина грошей від продажу ляльок одеситка відправляє на допомогу хворим діткам.
Для своєї 6-річної доньки Вікторія зробила ляльок мавпочку, собачку і маленьку Єву, яка нагадує дівчаток у сім'ї самої майстрині. "Вийшла сімейна реліквія", – сміється наша співрозмовниця і додає, що її трирічний син Гліб до такого сусідства ставиться спокійно, обіймає чергову ляльку і говорить: "Нова ляля". "Крім дітей, можна створювати реборнів-котів породи сфінкс і поросят, але мені подобається робити немовлят і мавпочок", – сказала майстер.